Головна

Selena

— Якраз у жовтні віддадуть свати борг і ми подаруємо молодим кухню, – сказав потім мій чоловік, – з технікою, під ключ. Усе ж таки така дата… Наприкінці листопада в Наталі та Гліба якраз ювілей – 5 років сімейного життя. Я з чоловіком погодилася. На хороші добротні меблі та необхідну техніку якраз вистачить. — Ой, почекайте, через 2 тижні обіцяли чоловікові заплатити, – сказала сваха наприкінці жовтня
Життєві історії 0
Даси в борг – втратиш друга, не даси – придбаєш ворога. Мені 54 роки, одружена ось уже 30 років. Дві дочки у нас із чоловіком. Старша, Наталя, їй
Найстаршій мешканці Олександрівки було дев’яносто п’ять років. Жила вона в маленькому будиночку, а поруч стояла садиба онуки з сім’єю, ось вона й допомагала старенькій бабусі. — А вам навіщо Оксана Петрівна? – запитала жінка, підозріло глянувши на незнайомих дівчат. — А ми краєзнавці, вивчаємо історію району. У нашому районі вже все перерили, тепер за ваш узялися, – не моргнувши оком, сказала Олена
Життєві історії 0
Подейкують у селі, що Іринка з Оленкою схожі. Це, напевно, тому що дружать із самої школи, а тепер навіть косички однаково заплітають. Та вже які косички, дівчатам по
Мама не працювала, вона брала з дому речі, посуд, загалом усе, що було можна, і продавала на ринку на барахолці. Нам було дуже погано і соромно. У всіх навколо були батьки, які дбали, старалися, забезпечували, любили своїх дітей. Мамі стільки пропонували багато різної хорошої роботи, але вона не йшла, вона дуже лінива і не звикла на когось працювати
Життєві історії 0
Мені дуже потрібно комусь усе розповісти, усе те, що не дає мені жити повноцінним життям. Усі проблеми почалися ще в дитинстві. Моя сім’я – тато, мама, сестра. Тато
Сама вона любила жирну смажену їжу, і сало, багато сала. Але Ганна все життя годувала свою сім’ю здоровою їжею, тож коли Єгор і Даринка вперше скуштували смажені у свинячому салі котлети замість ніжних на пару, у хлопчика крутило живіт, і його сестра також увесь день скаржилася на важкість у шлунку. — Погані ви їдці, – сміялася прабабуся, навертаючи свої котлетки зі смаженою на салі ж картоплею
Життєві історії 0
— Єгоре, Даринко, виходьте, прабабуся Валя приїхала! Шестирічні двійнята швидко і з неприхованим інтересом вибігли зі своєї кімнати в коридор. Вони ніколи в житті не бачили Валентину Дмитрівну,
— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться, а що поробиш, дочка дитину годує, їй нормально харчуватися треба, – розводить руками Маргарита, говорячи про наболіле з рідною старшою сестрою. — А чоловік її так і не влаштувався на роботу чи що? — Влаштувався, – усміхається жінка, – сидить тепер у кол-центрі, дзвонить людям, впарюючи їм якийсь непотріб
Життєві історії 0
— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться, а що поробиш, дочка дитину годує, їй нормально харчуватися треба, – розводить руками Маргарита,
— Ось у матусі твоєї трикімнатна, а могла б щось вигадати і в тебе була б окрема квартира, – у запалі сварки з чоловіком заявила Юля. — Про гроші на рахунку вона не знала, – каже Зоя Михайлівна впевнено, – тож її слова можна прямо розцінювати: “Нехай свекруха продасть свою квартиру і дасть нам грошей”. Я після цього з сином поговорила і попросила його з дружиною з’їхати. Нехай уже Юля поливає мене брудом і мріє, щоб я поповзла в бік цвинтаря, звільнивши їм місце під сонцем, десь в іншому місці, а не у мене в квартирі
Життєві історії 0
— Ой, у нас епопея з умовами проживання триває вже кілька років, – махає рукою Зоя Михайлівна, – ось скільки одружені, стільки Юля і ставить свої дуркуваті умови.
Зимовий темний ранок. Невеликий автобус з одними дверима біля водія. Я сиджу в мами на колінах. Їдемо в дитячий садок і на роботу. В автобусі повно малюків. Є навіть зовсім немовлята. Деякі дітлахи сплять, уткнувшись носом у пальто батьків. Усі одне одного знають – автобус заводський. Батьки відведуть діточок до садочка, а самі вирушать на молочний завод виробляти пастеризоване молоко і згущене молоко
Життєві історії 0
У вас буває так: живете собі, робите щось і раптом бах – яскравий спогад із дитинства. У мене буває. Цікаво, чому одні спогади яскраві, а інші ледве пробиваються
І ось зараз, коли сім’я обмежена в коштах, мама Ірини, що називається, вийшла з меж дозволеного. Почала натяками, а зараз уже говорить і вимагає на повний голос. Чого вимагає? Грошей, підтримки, допомоги й турботи. Як сама Алла Іванівна це називає. — Начиталася десь, чи від своїх подружок наслухалася, – каже Ірина, – що безоплатні ліки не допомагають. Плюс у неї є досить забезпечена приятелька, вона і квартири здає, і діти там мають широкі можливості. Загалом, мама моя почала битися в істериці, що ми їй не допомагаємо, що вона прямо крокує в могилу та інше
Життєві історії 0
— Ліками вона повністю забезпечена, – з гіркотою каже Ірина, – та не так уже й багато в неї проблем. Звичайні вікові хвороби. Проте групу ми їй кілька
— Взагалі, ви могли б поступитися мені місцем, я їду з маленькою дитиною, – почала молода мама з однорічним хлопчиком на руках. — А я спеціально купив нижню полицю, тому що тільки так можу їздити, – намагався зберігати спокій чоловік. — Вам же все одно, ви просто йдете на принцип, давайте все вирішимо мирно, – напирала незнайомка. – Ви молодий, сповнений сил і запросто можете залізти на верхню полицю, поступившись мені
Життєві історії 0
Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй часто доводилося мотатися країною через роз’їзний характер роботи, тож уже навчилася ловити хороші квитки
— Ти чого тут вилупилася? – голос пролунав, немов нізвідки, лякаючи Іринку, – ану пішла звідси, наглядаєш щось, поцупити хочеш? — Здрастуйте, я ваша листоноша, будинки обходжу, ось вам газеток принесла, щоб ви подивилися, та почитали, може, щось випишете. — На біса вони мені, йди звідси, поки ціла! – жінка підняла палицю, бажаючи нею замахнутися на дівчину. — Кажуть, ви танцювали раніше і співали так, що всі заслуховувалися, – Іринка не злякалася і не відійшла в той момент, коли Лідія замахнулася
Життєві історії 0
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі

You cannot copy content of this page