Машини їхали, гуділи, блимали, йшли люди, розмовляли, а вона сиділа і відчувала, немов її взагалі немає, а є тільки це галасливе місто. І воно живе своїм життям, а її життя не має абсолютно ніякого значення! І нікому воно не потрібне, абсолютно нікому, жодній людині на всьому білому світі! І раптом цей чоловік
— Добридень, жіночко, а чи не знаєте Ви, автобус вже пішов? -запитав чоловʼяга, який підбіг до зупинки, важко дихаючи після вимушеного марафону. Саме чоловʼяга, якому на вигляд вже
Тиждень уже Лідія Михайлівна в будинку для літніх людей. Розуміє, що в доньки не було виходу. Справді, і ходити вже важко, а не те, що самій жити у своєму будинку, восьмий десяток уже пішов. Але ж не про таку старість мріяла. Хотілося останні свої роки серед рідних прожити, але кому вона тепер хвора потрібна
— Микито, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусточкою мокрі очі: — Я не знаю, що робити з
Час минав. І знаєте, що я зрозуміла? Що мені так подобається, що я нічого не хочу змінювати у своєму житті. Кар’єра ладиться, гроші водяться. Захотіла – у відпустку полетіла, захотіла – в театр пішла. Ну не хочеться мені 9 місяців ходити з величезним животом, потім мучитися добу, потім кілька років жити тільки інтересами дитини, потім проблеми розгрібати зі щепленнями, навчанням, підлітковими бунтами
Я би про свій цікавий стан нікому не говорила, але приховати не вийшло: чоловік помітив і нудоту, й інші ознаки, здогадався, зрадів, а я опинилася перед дилемою. Заміжня
Згодом Ігор перестав ображати Риту, все пішло своїм ладом. Вадик, який із самого початку життя з новою дружиною відчув різницю, коли приходиш додому, а в тебе порядок, смачна вечеря, і діти доглянуті, був майже задоволений. Вдячний Риті. Намагався відплатити за турботу й увагу. Одне тільки не давало йому спокою – Вадим не міг забути Ларису
Вадим зійшовся з Ритою, коли його дружина втекла з коханцем, кинувши і чоловіка, і двох маленьких дітей. Те, як Вадик любив свою дружину, Ларису, не піддавалося жодній логіці.
У мене весь час таке відчуття, що я одружена одразу на двох чоловіках, вечорами в хаті два чоловіка, їсти готую на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що зарплату мені тільки один приносить на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що зарплату мені тільки один приносить
У мене весь час таке відчуття, що я одружена одразу на двох чоловіках, вечорами в хаті два чоловіка, їсти готую на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що
— Ти ж сам зовсім не працюєш… — Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну швидко збігала в магазин! Удома навіть поїсти нічого
— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру. — Я на роботі була. — Адже сьогодні субота! — Так я і по
Слова колишнього чоловіка долинали до неї немов через товщу води. Їй здавалося, що вона говорить із небіжчиком, давно і сумно оплаканим… Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і пропав без сліду. Лише один раз він надіслав звісточку, що дістався до пункту призначення, і відтоді жодного слова, жодної звістки
Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно
Гена почав діставати речі й жахнувся… Уся, абсолютно вся білизна була рожевого кольору. Профарбувалася ідеально. Гена застогнав. До нього підбіг син і розреготався. — Вибач, тату… – давився хлопчик. – Зараз, почекай, я знаю що робити. Синок Михайло мовчки відкрив сайт ритуальних послуг і показав батькові варіанти траурних вінків і труни
— А вона нічого так… Соковита жіночка, – мрійливо підкрутив вуса Аркадій, задивившись на нову сусідку. Чоловік її, щуплий, непоказний чоловʼяга, вивантажував речі з кузова автівки, а «богиня
— Гроші її? – я розлютилася, – А планшет в однокласниці розбила не вона? Чому із сімейного бюджету повинні оплачувати? Вона наступного разу молоток візьме і піде чиюсь машину трощити і що? Нам у борги залізти, але ті гроші не чіпати?
Заміжня я вже 4 роки. У чоловіка шлюб другий, від першого є дочка, їй зараз 10 років. У нас 2 роки тому зʼявилася спільна дитина, я зараз у
— Але я не можу без сукні… Це ж весілля! Один раз і на все життя!  — До чого тобі ця ганчірка?! У мене в шафі на дачі вже одна така висить… Один раз одягнена, але все життя тепер у шафі місце займатиме.  — Не зрозуміла? Звідки в тебе воно? – Олена розплющила очі.  — Колишня дружина витратила половину весільного бюджету на сукню, одягла один раз і все.  — А чому не забрала її?  — Тому що я її оплатив і не віддав їй, тепер розумію, що не даремно
Іван зустрів Олену у волонтерському центрі. Щоправда, прийшов він туди не допомагати знедоленим, а шукати дівчину для стосунків. На такий дивний вчинок його підбив друг. — Якщо дівчина

You cannot copy content of this page