Головна

Selena

Це ще половина біди. Після того як колега мами пішла, ми з чоловіком поговорили із сусідами. Раніше у квартирі був притон. Швидка і поліція їздили туди через день. Якщо привиди існують, то у квартирі їх точно дуже багато, так як там йшли з життя десятки людей (знову ж таки зі слів сусідів)
Життєві історії 0
— Яка різниця, що там було? Головне, що квартира недорога, – запевняла нас мама. Коли ми з чоловіком вирішили купити квартиру, то мама порадила нам квартиру для купівлі
Тепер про бонус. Він був шикарним: якщо ми за 5 років купуємо собі квартиру без іпотек, то мати чоловіка купує нам іномарку. У разі нашого програшу, ми зобов’язалися відправити свекруху в круїз Середземним морем. Така ось суперечка
Життєві історії 0
Ви любите сперечатися? У сенсі тримати парі? Усе почалося 6 років тому. На той момент ми з Михайлом були одружені півтора року. І зрозуміло ж, що нам потрібна
Мій ноутбук зламався, я запозичила ноутбук чоловіка. Шукала різні сайти про материнство, калькулятори з розрахунком дати появи малюка, тощо. Чоловік знав, що я користувалася його ноутбуком, я в нього запитувала. Одного чудового дня залізла в історію, бо забула назву сайту, і заніміла від його пошукових запитів. Багато людей дивляться матеріали для дорослих, я нейтрально до цього ставлюся. Але запити чоловіка – це просто якись жах: син і мати, мати змушує сина, мати домінує над сином
Життєві історії 0
— Розлучення? – перепитала мама. – Ти ж дитинку чекаєш… Що він зробив? Що зробив цей негідник? Ударив? Зрадив? Рідна моя, не мовчи! Я не знала, що відповісти.
Огрядна циганка поважно перекочувалася вздовж ринкових кіосків і не зводила гострого погляду з величезного пса, що прямував до баків, сподіваючись роздобути їжі. Вона вже знала, що буде далі. Передні лапи пса роз’їхалися в боки, він упав плазом огрядним тілом і не одразу зміг підвестися, кілька разів безпомічно дряпнувши лід. — Дивіться, який громила встати не може! Ахаха! Сміхота
Життєві історії 0
Біля сміттєвих баків була крига. Огрядна циганка поважно перекочувалася вздовж ринкових кіосків і не зводила гострого погляду з величезного пса, що прямував до баків, сподіваючись роздобути їжі. Вона
— Ти ж спати лягала? – запитанням на запитання відповів Денис. – Чому не спиш? Даньку відвезла і п’єш? Бачили тебе сьогодні, як ти пляшку купувала. — Що хочу, те й купую. Нагадую, що я вже десять років повнолітня. Чим я займаюся після розлучення – ось взагалі не твоя справа! На ювілей ходила, пляшку як доповнення до подарунка брала! Все, бувай
Життєві історії 0
Моя подруга запросила мене на своє свято з нагоди ювілею. Я відвезла сина до мами, повернулася додому, привела себе до ладу. Над подарунком вирішила не морочитися – поклала
Зʼявилася дитинка. Знову мовчала. Чоловік допомагав, я мовчала. Хоча мама запитувала, чи є допомога від чоловіка. За її інтонацією відчувалося, що вона передчувала негативну відповідь, можливо, чекала скарг. Але чоловік допомагав. І про мене дбав, і про доньку. Чоловікові подобалося вкладати доньку спати, співати колискові пісні, гуляти з нею. У якийсь момент я навіть почала відчувати почуття сорому перед мамою за те, що в мене хороший чоловік
Життєві історії 0
У нас з моєю мамою стосунки стають все гірші й гірші з кожним днем. Що краще ми з чоловіком живемо, то потворніше мама поводиться. Вона визнає, що її
Подруга з чоловіком пристосувалися: у п’ятницю ввечері Анжела забирала сина і їхала до чоловіка на вихідні, а в неділю ввечері поверталася до своєї мами. Мотання ці її дратували, звісно, але з часом якось перетворилося на буденність. І так продовжується вже довгих 15 років
Життєві історії 0
З Анжелою ми працюємо разом стільки років, що вже стали не тільки колегами, а майже родичами. Ну і, звісно, ми в курсі сімейного життя одне одного. Анжелі 44
Я не перебільшую, вони реально з ранку до вечора з ними весь місяць. Ну гаразд, це їхня добра воля. Проблема в тому, що я так не хочу. Мені цілком вистачає побачитися з ними на 2 години на тиждень. І це привід для образ щодо мене з боку рідних. І ці образи накопичуються і множаться
Життєві історії 0
Я виросла в невеликому містечку на сході нашої країни. Моя сім’я – це мама, бабуся і мій дядько. Так вийшло, що сім’ю мій дядько дозрів завести досить пізно,
І навіть двох тисяч мені було шкода: чоботи хотіла купити, а чоловік он який добрий, мамі овочі купив. Плювати, що я виглядаю жаднюгою. У мене така свекруха, що ворогові не побажаєш. Вона в обличчя посміхається, а за спиною славить на весь білий світ: я і зрадниця, і ворожу потайки, і зʼявилась я на цей світ не від своєї мами, а від тітки в чотирнадцять років… Мені передають ці байки, я в свекрухи запитую, що за справи, а вона тільки оченятами плескає
Життєві історії 0
Вересень 2020 року. Чоловік на роботі, я вже повернулася, дзвінок у двері. Відчинила, стоїть чоловʼяга з мішком картоплі, питає: — Овочі треба? Картопля, морква, цибуля, капуста, буряк. Недорого.
Віра рішучим кроком попрямувала в бік балкона і повернулася звідти з великою картонною коробкою. Просто так вивалювати їжу їй було шкода – а раптом стане в пригоді якомусь бездомному бідоласі? Вірочка вивалила вміст каструль в окремі пакетики і почала складати все в коробку. Туди ж вирушили плавлені сирки, сало, шинка, нерозкриті вершки, майонез та інше
Життєві історії 0
Коли вона підійшла до під’їзду, підлітки, що сиділи на лавці, притихли. Сміх ризикував зірватися з їхніх губ, а очі блищали подивом і цікавістю. Весь її вигляд був для

You cannot copy content of this page