Нам би, – каже, – п’ять років тому срібне весілля треба було відзначити, ми одружилися 30 років тому. Точно в цей день. Нам усього по 20 років було з Костиком, навчалися разом в інституті
В Ірини та Костика двоє синів, старший став геодезистом, рік тому і він одружився, пара чекає на первістка. А молодший син ще тільки 11-й клас закінчує. — Це
Зайву вагу за її декрет нахом’ячив чоловік Вадим, 35-ти років від роду, програміст, який працює здебільшого з дому, сидить у кріслі і із задоволенням поїдає все, що готувала в декреті його кулінарка-дружина. За діточками доїдав, тільки Юлька весь день крутиться, як білка в колесі, то в магазин біжить, то в дитячий садок за старшим, то погуляти з обома, а Вадик сидить. І жує
Не знаю вже, що й робити, – каже Юлька, – після другого декрету просто караул. Боки вшир їдуть, пузо висить, ходити важко, чудовисько чудовиськом. А тепер ще й
Я була на третьому місяці, коли вона в дикому припадку накинулася на мене з кулаками. Маленька Іринка була в школі, чоловік працював. Я прийшла до тями і зрозуміла, що дитини в мене не буде. З лікарні я поїхала до себе. Іван? Він приїжджав, благав не писати заяву на сестру. На мою пропозицію забрати до себе Іринку-молодшу і жити на моїй території, чоловік відповів відмовою
Моя сім’я розпалася, через два роки після весілля. Мій колишній тепер уже чоловік – прекрасна людина і ми дуже любили один одного. І виною всьому не моя свекруха.
Марина з декрету вийшла. Уже 2 роки працює, але йти від мами колишнього чоловіка не збирається. Гліб розписався з другою дружиною. Йому є, де жити, у дружини двокімнатна. Біда в тому, що Гліб із дружиною навідріз відмовляються приходити до Лариси Юріївни – там же сидить сиднем його колишня дружина
— Не з’їхала і, схоже, не збирається. Чекає, коли я прямо скажу, що час і честь знати, вимітайся! Натяків не розуміє, або робить вигляд, що не розуміє! –
А я мало не завила! Ці відчитки, відливання і відкатки – головна причина того, що ми йдемо на квартиру. — Вона завжди така була, – сумно зітхає мій чоловік, опинившись за дверима, – усе дитинство мене відчитували і порчу знімали. Трохи що – до бабки. Ангіну заговорювати їздили хто знає куди, потім грижу вправляла якась старенька. Потім успішність підвищували наговореною водою, потім від паління заговорювали
Не уявляю, як мій чоловік примудрився вижити у своєму «містичному дитинстві». А ще більший подив у мене викликає запитання: а як він зміг зберегти адекватність і раціональний розум.
Купила, принесла. Наталочка швидко взяла пакет і, сказавши, що донька плаче, треба до неї, зникла, а двері зачинилися. Коротше кажучи, за ці два тижні я принесла продуктів дружині брата на 3748 гривень. Із них мені одного разу віддали 540 гривень. Все
Ми з рідним братом живемо на одному сходовому майданчику. Так вийшло. Спочатку одна з бабусь квартиру у спадок батькам залишила, а потім мама з батьком купили сусідню, розсудивши,
А виходь-но ти заміж за Юрка, – наважившись, сказала мама колишнього мого чоловіка, – він не рівня Олегу. Різниця у віці в них 5 років усього. Йому твій син не чужий буде
Від мене пішов чоловік, після 5-ти років спільного життя, любові або слів про неї, після спільно взятого кредиту на машину, яку він благополучно розбив за три місяці до
Будинок свекрухи – розвалюха, його якщо й куплять, то тільки на диван у квартиру й вистачить, – продовжує Галина, – Маринка днями мені заявила, почекай, мовляв, ось зʼявиться друга дитина у сина, отримає гроші на малечу і викупить твою частку. Але цих грошей на викуп не вистачить і коли я решту буду отримувати? Ще років через 10-12? І взагалі, ті виплати невістка Марини Анатоліївни отримає не скоро, термін її цікавого положення всього 3 місяці. І за що тоді утримувати дитину
Та не можу я більше чекати, – розповідає Галина Анатоліївна, – я чекала 12 років, а їм часу так і не вистачило. Та й не збирався ніхто вирішувати
І ось тут очі в Оленки відкрилися. — Я сама до РАЦСу йшла із заплющеними очима, – сказала вона мамі, коли прийшла до рідної домівки з донькою та речами, – дивлюся на чоловіка: лисіє, черевце з’явилося, підборіддя скошене, заробляє так собі, три роки прожили, а джинси нові купувала на гроші, що ви мені подарували на іменини. А корона на голові – ого-го
— Привіт, – каже Алла подрузі, – як справи? Давненько ми з тобою не перетиналися. Я, грішним ділом, твою Оленку і не впізнала. Зіткнулася з нею в торговому
У них в обласному центрі точно такий самий виш, – сказала Клавдія Петрівна синові наступного дня після знайомства з майбутньою дружиною свого Андрійка, – якого біса її понесло в столицю вступати? Ясна річ, щоб тут і залишитися. А як вона залишиться? Звісно, за допомогою заміжжя. А ти в мене наречений видний. Тож подумай 10 разів
— Так вийшло, що живемо з мамою чоловіка в одному під’їзді, – ділиться з подругами Яна, – йому бабуся квартиру купувала, не відмовлятися ж було. Тим паче до

You cannot copy content of this page