Одного дня Тамара зустріла сестру на ринку між рибними рядами. Та пройшла повз, не привіталася, навіть не подивилася в її бік. Тамара дуже засмутилася. Увечері жінка довго сиділа біля вікна, дивилася на порожню вулицю і думала: невже стільки років підтримки, допомоги, турботи нічого не варті, якщо одного разу відмовила?
Тамара за кухонним столом підраховувала свої фінанси. Нещодавно жінка багато витратила на зубні імпланти, а тепер лікар призначив ще купу обстежень — УЗД, аналізи та інші маніпуляції. Пенсія
— Це ви, Зоя? На фото молода були, а зараз… вибачте, насилу впізнаю ваше пом’яте обличчя! Дуже на двірника нашого скидаєтеся… Зоя Петрівна, хоч дама й вихована, рикнула: — А ви, громадянине, на знімку — кучерявий Аполлон, а на ділі — лисий карлик! Де ж ваше волосся, дозвольте запитати? Три волосини стирчать, і то сиві
Зоя Петрівна, дама пʼятидесяти трьох рочків, самотня, але не зламана життям, мешкала в однокімнатній з котом Мурзиком. І вирішила, що пора. Пора знайти щастя, а то пенсія не
— Я навіть не пам’ятаю, що готувала на той момент, — згадує Оля. — Донька зайшла на кухню, зблідла, як стіна, і метнулася до туалету, а потім і вранці бігала. Ну я ж не дурепа, серце йокнуло від здогадки, запитала, відповідь була ствердна
— А що чоловік? — втомлено махнула рукою Ольга. — Чоловік ні пари з вуст. Спочатку готовий був на шматки порвати цього Ігоря, а тепер просто мовчить. Ну
— Та мама салат мені сунула п’ятиденний… він якийсь підкислий уже був наче. Я після обіду замість кабінетного крісла в туалеті просидів, ледве живий вийшов, — з досадою промовив Олексій
Вікторія сиділа на дивані й гортала сторінки журналу, коли двері квартири відчинилися, і всередину зайшов Олексій. Жінка тут же відкинула глянець убік і вийшла йому назустріч. Обличчя чоловіка
Того ж дня вона купила собі червону рибку, улюблений сир, йогурти, фрукти — і тепер могла спокійно з’їсти все сама, не побоюючись, що хтось «випадково» все з’їсть за один раз. І навіть наступного дня Світлана відкрила холодильник і побачила, що все лежить на своїх місцях, нічого не зникає за ніч
Світлана завжди вважала себе дбайливою господинею. Вона звикла до ладу, до того, що продукти не пропадають марно, а в холодильнику завжди є щось до чаю. Жінка багато років
— Моя дочка хвора! Її може не стати в щомиті. Їм потрібна допомога! Допоможіть їм! Прошу! Ольга намагалася зрозуміти, як їй реагувати. В очах чоловіка читався відчай, здавалося, ще кілька секунд і він буквально заплаче
Ольга йшла з роботи, занурена у свої думки. Вона перебирала події дня, на роботі в неї був завал. Та й удома останні кілька місяців було непросто. Раптом як
— Мамо, я тобі ромашок нарвав, – у кулачку 5-ти річного сина букет із трьох квіточок, – я хотів ще один букет нарвати, але раптом у мене буде братик, а я не знаю, чи можна хлопчикам дарувати квіти. — Можна, – впевнено каже мій чоловік, погладжуючи мій живіт, – ось ти колись подарував мені найкращу квітку на землі, твою матусю
— Я от не розумію, у тебе взагалі є хоч якась гордість?! – почула я від коханки мого чоловіка, – Усе, пішов мужик від тебе, кинув, не хоче
— Здрастуй, доню, — жінка потягнулася до неї, мабуть, обійняти хотіла чи за руку привітатися, але потім зупинилася, — я твоя мати. — Ага, здрастуйте. Немає в мене матері, і не було ніколи
— Жінко, ви до кого? — Олена незнайомців на порозі свого дому не любила, — Я професійним жебракам не подаю, і набір столових ножів і постільної білизни мені
— Ось уже точно: два чоботи пара, – махнула рукою баба Шура, – один рудий, інша кульгає. Зовсім задражнять їх злі безсердечні люди. — А ти їх не слухай. Мало хто язиком що меле. На себе нехай подивляться. Чи все у них то на місці
— Ну от і що ж мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура своїй сусідці Микитівні, – усі молоді хлопці давно на танці бігають, з дівками гуляють,
Рано-вранці Анатолій піднімався і йшов на риболовлю, приносячи до обіду кістлявих карасів. Юлька смажила їх у розпеченій олії, обвалявши в борошні, так що кісточки ставали м’якими, і рибу можна було їсти цілком, якщо вона була дрібна
Те, що Юлька «зіпсована», знали всі: коли вона вчилася в дев’ятому класі, заїжджий перекупник м’яса затягнув її на покинутий склад. Про це шепотіли всім селом, особливо коли той

You cannot copy content of this page