Юркові вже двадцять п’ять, і вранці його можна було застати у розлученої Людмили, яка була старшою за нього. Звісно, одружуватися він з нею не збирався, але свободу своєму розгульному характеру не обмежував
У хаті стояла така тиша, що аж дзвеніла. Лише муха дзижчала, кружляючи біля вікна, та старий будильник на полиці буфета монотонно цокав, відміряючи секунди. Ліді чомусь здавалося, що
Так би донька на онучку витрачала б свої гроші, на себе, на те, щоб відкласти, а то вона завела собі домашню тваринку на прізвисько Петя? А потім ще й це
— Отак я й знала, що нічого доброго з того весілля не вийде, — кажу я своїй кумі. Ще тоді, як зятьок мій, Петро, сидів удома, як пень,
Не впізнала?!!! Та як же не впізнала?! Впізнала з першої ж секунди, коли, обернувшись на чергу в супермаркеті, просто швидкоплинно ковзнула очима по цьому обличчю! Як же можна не впізнати людину, за яку виходила заміж
Зоя стояла в черзі супермаркету, і незрозумілий холодок пробіг їй по спині. Вона відчувала, як чийсь погляд, важкий і пильний, обмацує її з довгої черги покупців. Це відчуття
— Дала мамі слово колись, що не стану ображатися на те, що вона квартиру залишить братові. Тільки ось мама заповіту так і не написала і навряд чи напише
Наталя живе з чоловіком і сином у трикімнатній квартирі, яку взяли в іпотеку 9 років тому. Борг перед банком майже виплачений, зараз Наталя на 4-му місяці – чекають
— Аллочко, за місяць я отримую диплом, і ми їдемо з тобою до мене в село знайомитися з моїми батьками! — радів Ілля, його очі світилися щастям. – Я тебе представлю їм і всім родичам, як мою майбутню дружину! Ти згодна?
Одного ранку Алла йшла сільською дорогою, міцно тримаючи доньку за руку. У вільній руці стискала невеличку валізу, в якій, здавалося, вмістилося все її розчарування. Вона навіть не попрощалася
Бабуся і особисто бере участь у вихованні онуків, і на дачу їх влітку забирає, не забувши дорікнути молодшій доньці, що її діти проводять усе літо в задушливому місті через те, що в них погані батьки. А ще бабуся допомагає сім’ї сина фінансово
— Я й досі не розумію, — вкотре вже докоряє своїй 36-річній Лілі її мама, Алла Геннадіївна, — навіщо тобі була потрібна та третя дитина, якщо на неї
Пару разів на тиждень можна й вечерю приготувати — ту саму, ситну, зі смаженим м’ясом. — Ага, я навіть згодна тарілки помити і чашку за ним вранці, після кави. — Ганна посміхається. — До того ж, він то цукерки несе, то фрукти, то стейки до тієї самої вечері. Ні, мене все влаштовує, чесно
— Ха, а я можу її зрозуміти! – усміхається Ганна. — Вона за ці п’ять років звикла до того, що сама собі пані. У неї тихо, спокійно, а
— Заходь, синку. Бачиш, он парканчик покосився зовсім. Якщо недорого попросиш, то й поправити б. Чоловік оцінювально оглянув на майже впалий в тин паркан і кивнув. — Багато не попрошу
Одного дня вже літня Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, і як справжня хазяйка, притискаючи до грудей пакет зі свіжою, ще теплою здобою. “Тепер, на тиждень вистачить, —
Прийшов у шлюб із пакетом трусів і дірявими кедами, а тепер він вирішує, чи поїдуть молоді до нас на шашлики. Та й узагалі, він усе вирішує. Навіть те, що нам для доньки рідної купити, уявляєш?
— Така була самостійна, така з холодним розумом, – засмучується Ольга Павлівна. – А як із цим Вадиком почала зустрічатися, немов підмінили. — Кохання, та й тепер чоловік
— Я радий, що ти прийшла, — сказав він замість привітання, його голос звучав якось дивно. — Нам потрібно поговорити про обручки. Я здивовано подивилася на нього, не розуміючи, до чого він веде. — Про які обручки, Сергію? Навіщо тобі це?
Тривалий час я обманювала себе, жила в ілюзіях. Прикидалася, що в моєму житті все йде своєю чергою, нічого надзвичайного не відбувається, що я просто собі навигадувала зайвого. Мій

You cannot copy content of this page