Сонечка полетіла в Тай, – зателефонувала мамі тітка 10 днів тому, – ой, за бартером у неї квиток. Вона щось рекламувала, їй оплатили переліт. Нормально, не пропаде. Та що ти заладила, що ти каркаєш! Не всім же в пелюшки носом закопатися й боргове ярмо на все життя залізти. Не заздріть моїй доньці
Тітка, мамина сестра прийшла до нас із вселенською образою: дочці її не допомогли, а та ж, зі слів тітки, буквально кричала про допомогу. Чужі люди відгукнулися, а рідня
У низці претензій до мене мами чоловіка було й те, що я ніяк не можу подарувати чоловікові дитину. Особливо, коли 3 роки тому у сестри чоловіка зʼявився син
Чоловік з відрядження повернувся вже неабияк на взводі, з того, як він двері відчинив, а потім сопів, роззуваючись, я зрозуміла, що свекруха синові вже подзвонила і на мене
І головне, – каже Маргарита, – ми тільки минулої весни вивезли всі поклади з балкона свекрухи. Куди? На смітник, куди ж іще це добро, а вона за неповний рік ще накопичила. Знаєш, – застерігає приятелька, – у літніх людей так розлад психіки починається: тягнуть зі смітників усе в дім. Вам би маму перевірити чи що
— А вчора вона дзвонить і каже, та ще з такою образою, з претензіями, що вона знову на балконі ледь не впала, коли їй знадобилося взяти якусь банку
Посиділа на лавці, підставивши обличчя сонечку. Куди їй іти? Казали, що є центри для таких матерів, як вона, але Таня посоромилася питати їхню адресу, сподівалася, що батьки зрозуміють і приїдуть за нею, за ними… Але так ніхто і не приїхав
Таню вже виписали з малюком, вона вийшла на поріг лікарні. Дива не сталося. Батьки її не зустріли. Світило весняне сонце, вона загорнулася в куртку, що стала вільною, підхопила
Даша завжди така була. Вона ще маленькою говорила, що нікому брата не віддасть. Бувало питаю: а коли одружиться, а вона мені: “Я і дружині брата не віддам”
— Сестра просила відвезти її з дитиною до мами, – каже вкотре чоловік, – ну як я можу відмовити? Що їй, із трирічною дитиною на метро тягнутися? —
Пропозиція чудова: пожити мені тут самій із дитиною тільки на свою зарплату півроку чи більше, а чоловік буде мрію реалізовувати на наші спільні накопичення? — Їдь, – кажу, – тільки спочатку ми з тобою оформимо розлучення, аліменти, розділимо всі накопичення, а ти потім поїдеш. А що? Влаштуєшся, подзвониш, приїдеш за нами, одружимося знову і поїдемо за тобою
Ти не розумієш просто, тут ми з тобою ніколи хороших грошей не заробимо. Треба їхати. Тут немає майбутнього, – каже мені чоловік із роздратуванням. Ми живемо в маленькому
Не завжди так було, але час від часу тема в різних варіаціях спливала, – каже Поліна. – А потім я просто зловила себе на думці, що кладу в магазині в пакет щойно куплені речі і відриваю від них цінники. Одразу, просто біля прилавка. А далі що? Я буду брехати чоловікові, що помідори коштували більше і м’ясо, щоб купити собі прокладки улюбленої марки, а не упаковку вати в аптеці
— Коли зустрічалися, нормально все було. Ну або я дзвіночки не помічала, перебуваючи в ейфорії, – розповідає Поліна. – Хоча й відпочивати ми їздили разом і навпіл наречений
Дивлюся, а замок на моїх дверях зламаний, у кімнаті влаштована спальня. Прямо на тому ліжку, яке я колись давно забрала у своєї подруги, яка купила новий меблевий гарнітур. Я пояснила Яні, що я власник другої половини квартири і кімната це моя, і попросила її звільнити мою власність від їхніх із братом речей
Бабуся залишила нам свою квартиру на двох із братом. Брат був старший за мене на 3 роки, на той час, як ми стали власниками, Максим був іще не
Пам’ятаєш, сватонько, – каже Тетяна Матвіївна, – як за старих часів у лазні віничком застудну хворобу виганяли? Ну так ось мокрий рушник від соплів і вірусів у деяких випадках допомагає нітрохи не гірше
Заміж я вийшла 6 років тому. Так уже вийшло, що жити перший час нам довелося в області, у моїх батьків, у них двокімнатна квартира, а я дитину чекала.
Костика вони ростили вдвох. Гуртки, секції, репетитори, правильне харчування, найкращі іграшки, гарна освіта. За все це можна сказати величезне спасибі. Тільки до 28 років у Костика не було ніякого свого життя
Діло було в 2017 році. Вирішили ми з чоловіком поїхати за кордон, ні не відпочивати, і не на тиждень. Ми молоді викладачі й отримали вельми привабливу пропозицію: поїхати

You cannot copy content of this page