— Важко буде Антону з такою тещею, – сказала мама мого чоловіка, – та й тобі не солодко доведеться. Якщо що – просіть допомоги, ми вас не залишимо. Антон у столиці свого житла не мав, винаймав квартиру, тому було вирішено, що я просто перевезу свої речі до нього. Коли мама почула, що я переїжджаю до чоловіка, то вона закотила істерику. — Я все втратила, – кричала вона, – тепер і єдина дитина, що залишилася, мене кидає
Моя мама зараз у лікарні. На роботі, в колективі всі знають про те, що мама виростила мене одна, будучи вдовою, точніше не мене, а нас із братом. Тільки
— Я вас одна піднімала, ви маєте бути за все вдячними. І не може у вас бути своєї думки. Так, навіть зараз, коли ви виросли. Я – мати, я краще знаю. Не дивно, що сестра та її чоловік витримали з мамою лише кілька місяців. Зять, на думку мами, не так поводився, не так говорив, не так їв, не так ходив. Сестра рятувала свій шлюб, це зрозуміло
— Це ти винна, – звинуватила мене сестра, – треба було раніше приїхати, наполягти, зробити щось. А ти просто сиділа на місці рівно. Якби я була ближче, такого
— Ми не ходимо в кафе, свята відзначаємо вдома. Я смажу, парю, варю і печу, роблю сама напівфабрикати. Освоїла купу способів ситно й недорого нагодувати сім’ю. І на собі економлю пристойно: обновок майже не купую, речі для сина багато беру в знайомих, у красу теж не вкладаю, тільки на стрижку йду, коли вже не можна не йти і кінчики волосся ні на що не схожі, – розповідає про своє життя Наталя
— Це майже вся наша заначка, у нас просто нічого не залишиться. Якби сталося щось незаплановане – ні гривні. Кредитку брати чи в борг тоді просити? – злиться
— У нас, теща, – відповів чоловік Ксенії, – місця дуже мало. У маленькій спальні в доньки друге ліжко не поставити, кухня теж не варіант, а в нас у спальні у вихідні теж не дуже зручно, ми так втомлюємося в будні, що тільки й залишається, що «пустувати у вихідні», вже Ви якось без ночівлі плануйте і не надто часто, ми хочемо побути своєю сім’єю, я ж у будні їх практично не бачу, до роботи 2 години в один кінець добираюся
— А тепер вона спокійно так каже, що вирішила перебратися до нас ближче, щоб частіше бачити онука, та й у нас краща екологія! – обурена поведінкою власної мами
— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш на моїй шиї, не працюєш – будь люб’язна відзвітувати за кожну витрачену копійку
— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш
— Мамо, а чому сніданок тільки мені? – дивується чоловік, а до мене починає доходити вся “анекдотичність” ситуації. — Та звідки я знаю, що їсть моя онука і твоя дружина, – обурюється свекруха, – я їх жодного разу наживо не бачила. Може, в них алергія на щось, може, вони це не їдять. Твої звички я вподобання я знаю, ось і приготувала тільки тобі. Продукти в холодильнику, плита – ось. Якщо щось не так, купіть у магазині. Ой, ну давай вже їж
Зібралися ми до свекрухи в гості на 5-му році шлюбу. Ну як зібралися… Нарікань з її боку з приводу того, що наживо вона онуку не бачила, було занадто
Другий сюрприз на мене чекав у холодильнику: порожні каструлі та сковорідки, в одній мисці зацвілі макарони, сало копчене, точніше, його залишки і все в крихтах. Безлад – не проблема, посуд вимила, сміття вигребла, холодильник очистила. А вже майже вночі зателефонувала свекруха. Думаєте, подякувати? Ага, зараз. Вона вичитала чоловіка за те, як погано її приймала невістка
А можна ми до вас приїдемо на тиждень, якщо ви все одно їдете на цей час? А нам житло не знімати, все дешевше обійдеться? – попросила свекруха наприкінці
Усе, з неї досить! Люда задула свічки на святковому торті. Зі столу принципово прибирати не стала. Жінка зібрала деякі речі в сумку і поїхала до подруги. Більше повертатися до Михайла вона не планувала
Ой, Таня, відчуваю я, що справа до розставання йде. Я не розумію, навіщо ми разом живемо. Від нього немає жодної підтримки. Ніколи не подякує за вечерю або чисту
— Їй мати з села домашнє варення привезла, типу її улюблене. Я тільки банку відкрив, спробувати, то вона налетіла на мене. Ледь банку об мою голову не розбила. — Яка моторошність! – обурилася Марина. — Та годі, все в підсумку добре вийшло, я тебе зустрів. І готувала колишня жахливо, не як ти. Марина, яка обожнювала куховарити і пишалася кулінарними навичками, радісно зачервоніла
Одного погляду вистачило, щоб її ноги підкосилися, а в очах потемніло. Марина вхопилася за стілець, щоб не впасти, а потім кинулася на чоловіка, замолотила його по грудях і
Пенсіонерка стала економити на продуктах. Селом про неї поповзла погана слава: не маючи живності (окрім старого кота) і господарства, Тетяна Едуардівна забирала в сусідів зіпсовані овочі, фрукти, помиї. Що вона з ними робила, нікому не відомо Весь урожай, вирощений на городі, продавала людям, які знімали дачі на літо
Мама чоловіка Євгенії, Тетяна Едуардівна, все життя працювала вчителем української мови та літератури. Професія наклала відбиток на її характер: жінка була прискіпливою, педантичною і навіть деспотичною. Вона вимагала

You cannot copy content of this page