Головна

Selena

— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич двоюрідної маминої сестри Зінаїди по рідні з проханням дати грошей лунає ось уже 10 років із регулярністю видачі заробітної плати. Бо розуму немає ні в Зінаїди, ні в доньки її. А ось родичі є, небагато, щоправда. Тому і щомісячні збори на користь голодуючих давно і міцно всім набридли і лягають тяжким тягарем на наші сімейні бюджети
Життєві історії 0
— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич
— А ти впевнений, що я сподобаюся твоїй мамі? Знаєш, я дуже хвилююся, раптом що небудь піде не так? Розсміявся і поцілував її у веснянкуватий кирпатий носик: — Перестань, у мене найкраща мама у світі. І ти обов’язково їй сподобаєшся. Вероніка тихенько зітхнула. Ні, Андрій все таки помилявся. Найкраща мама була не в нього, а в неї. Добра, спокійна, турботлива, Інна Тимофіївна привітно зустріла майбутнього зятя, ненав’язливо запропонувала допомогу в підготовці до весілля, запитала, що Андрію приготувати на вечерю. І взагалі поводилася так доброзичливо, що він одразу відчув себе так, ніби приїхав додому
Життєві історії 0
Вероніка розплющила очі й завмерла, вдивляючись у темряву. Її розбудило дивне шарудіння і тихий, схожий на подих вітру, шепіт. Мороз пробіг по шкірі молодої жінки, і вона щільніше
— Без дачі б не вижили, – каже жінка, – все ж таки овочі, фрукти, заготовки свої. Знаєш, зайвий раз намагаюся на дачі переночувати, щоб одній побути. Шкодую тільки, що другий онук прийде на світ вже в холодну пору року. Я від першого їхнього немовляти ще не відійшла: дуже неспокійний хлопчисько, кричав цілодобово. Але щоразу, коли я відсутня у квартирі, щось, та зять у ній руйнує
Життєві історії 0
— Та краще б він не робив нічого, взагалі нічого, – сердиться Ірина Володимирівна, – ніж так! За ним усе одно: або переробляти, або чекати, поки сам не
— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся
Життєві історії 0
— Доброго дня, тут Олексій живе? — Так… А ви з якого питання? — Ви його мама? — Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли? — Він зараз у
— А давайте, розкажемо одна одній про те, що колись зробили, а тепер страшенно соромно за це? Ми подивилися на неї з подивом. — Навіщо нам розповідати такі речі? – з огидою запитала Оля. – Щоб нам стало ще гірше? Ми ж збираємося тут щомісяця, щоб легше стало! — Ні, – відповіла Таня. – Давайте відчуємо, що раніше було гірше, але якось ми це пережили. — Дівчатка, ну давайте спробуємо! Психологи рекомендують
Життєві історії 0
Раз на місяць ми з трьома найкращими подружками влаштовуємо жіночий вечір. Знаєте – базікаємо, пліткуємо, скаржимося на своїх чоловіків, дітей і свекруху. Це допомагає пережити наступні тридцять днів.
Почала сваха мою маму обробляти: продай квартиру мені, для моєї доньки, вже так їй зі свекрухою погано, а в мене місця немає, та й зять зі мною жити не згоден. — Суму пропонувала, – каже мама, – взагалі сміховинну. Відмовилася, так почала ціну підвищувати, але в бік розстрочки. А на біса мені така розстрочка, якщо я можу всі гроші відразу отримати? Мені й потрібні всі гроші відразу, я хочу вам допомогти
Життєві історії 0
Моїй мамі у спадок квартира дісталася. Двокімнатна, але район там не дуже, та й вкладень квартира потребує дуже багато, щоб її здавати. До того ж, мама категорично не
— Ну в мами завжди був поганий апетит. Вона не любить суп, а від макаронів поправляються. А вона за фігурою стежить. — Дивна дієта, не знаходиш? Кава з тістечком як рідна залітає, а макарони мабуть із ворожого табору, одразу на дупі відкладаються. — Ну перестань! Тобі шкода, чи що? — Ні, але я іноді теж хочу чай попити. Іду з роботи, впевнена, що вдома є солодке, а виявляється, що з солодкого тільки цукор і її нудотні посмішки
Життєві історії 0
— Дорогі гості, а вам господарі не набридли? – Катя кипіла, немов розігрітий чайник. — А що таке? – здавалося, Зінаїда Петрівна була щиро здивована обуренням невістки. —
— Олена повертається до мене жити, – приголомшила мене новиною Ніна Василівна. І точно! Наступного дня з речами приїхала Олена! — Що таке? Як так? – накинулася я на подругу з розпитуваннями. Оленка ж ніби й не раділа поверненню, була тиха й сумна. — А ось так от… як річ узяли, покористувалися і назад на місце поставили, – відповідала вона
Життєві історії 0
— Оленко, не знайшла я сервіз, – сказала я після безуспішних пошуків. — Гаразд, Бог із ним. Головне, ікона – вона хоч на місці? – хвилювалася подруга. Кімната
— Зійшовся б ти, батьку, зі старенькою якоюсь. І тобі б веселіше було, і нам за тебе спокійніше, – порадив йому тоді син і поділився цією порадою зі своєю тіткою – швидкою та спритною старшою сестрою діда Трохима бабусею Тетяною. Та одразу взяла цю справу під свій догляд і вже за тиждень відшукала в сусідньому селі «наречену» – свою давню знайому Матвіївну
Життєві історії 0
Дід Трохим став вдівцем на сімдесятому році життя. Два роки прожив він один, а на третій вирішив підшукати собі нове кохання. Точніше, так за нього вирішили діти, які
— У мене є сім’я, ти це знала з самого початку. Ти погодилася з моїми умовами, коли збиралася залишити цю дитину. То що змінилося? — Я вже сказала, у дитини має бути батько! — Але я одружений, і в мене є донька, я ж не можу розірватися! — Мене це не хвилює. Мені набридло ховатися. Тепер це наш дім, і ми будемо тут жити. — І як ти збираєшся пояснити все це Насті? — Це твої проблеми, ти й пояснюй
Життєві історії 0
— Вибачте, що так пізно, але нам більше нікуди йти. -Тепер ваш дім буде і нашим,- почервоніла найкраща подруга дружини із сином на руках, і впевнено увійшла. Чоловік

You cannot copy content of this page