Землю розрівняв. Зробив Марині клумби для квітів. Побудував альтанку. У будинку теж відчувалася міцна чоловіча рука. Ні, правильно Марина вибрала собі чоловіка. Абсолютно правильно. При цьому Ігор ще й гроші заробляв. Усе намагався порадувати Марину подарунками
— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий
— Рідні мої, приїхали, – кидається до них старенька. – Як давно я вас не бачила. А ті відповідають: — Ми тепер тебе, люба наша мамо і бабусю, часто відвідуватимемо. А хочеш, і до себе заберемо?
Як у невеликому двоповерховому будинку на краю маленького містечка з’явилася нова сусідка, ніхто й не помітив. На вигляд вона була непоказною, одягалася в одяг тьмяних тонів. Світло в
П’ятнадцять років тому Тамара була молодшою і набагато жорсткішою. Завжди любила все нове, прискіпливо оглядала в магазині кожну річ, навіть хліб огляне, чи немає вад якихось на свіжоспеченому продукті
— Ти кабачки куди встромиш? – діловито поцікавився Микола Петрович у дружини. — Та ось же, поруч із гарбузиками, – вказала рукою Тамара. — Гарбузик, гарбузик, – передражнив
— Марійко? – ахнула Соня. — Здрастуйте, господарі! – сказала Марія Сергіївна, – якщо приймете, то спасибі. — Та як же не прийняти?! Проходьте! Скільки ж років минуло?! — Та ось сорок рочків, як на калькуляторі відлетіли, – сорок років, виходить, не бачилися. Павла хоч впізнаєш?
Тихо річка шумить, нікому про себе не розповідає. З берега глянеш – спокійна водиця, чиста, в неї подивишся – душа очиститься. Бавляться Софійка та Марійка біля берега –
Він виклав на стіл усі свої продукти, крім напоїв, і сказав, щоб забрала собі. Заперечення не приймаються. Та там і було всього нічого: ковбаса, масло, баночка шпрот, пачка печива, банани і яблучний сік. І це була його перша, але не остання допомога
Дружина поїхала у відрядження, донька у батьків, а Володимир залишився один. Якось навіть незвично. Дружина Марина рідко їздила куди-небудь, але тут колега захворіла, довелося їй виконувати цю місію:
Леонід взяв величезний букет. Він тихо відчинив двері своїм ключем і навшпиньках увійшов до маминої кімнати. Але вона все одно прокинулася. — Льоня! Ти повернувся? Ти чого? — Нічого, поспи ще, матусю
— Ти тільки глянь на це, Льоня! Глянь! Вона досі перечитує цього листа. Невже вона його й досі так кохає? Біля маминої швейної машинки лежав конверт. Сестра Лілька
— Значить, безрідна собака – це я? – висловила Христина матері. – Я можу заміж вийти взагалі сама, навколо рідня нареченого буде, і досить із мене? Я сирота кругла, так? — Ти чоловіка майбутнього любиш? – спитала мама. – От і я люблю свого чоловіка, як ти не можеш зрозуміти? І в хворобі, і в здоров’ї
— У мене весілля, а мама каже, що навряд чи вирветься навіть на годинку, уявляєш, як мені? – скаржиться подрузі Христина. – Наречена, у якої з боку рідні
— З меблями тут, звісно, біда, – сказала мама, – гаразд, будемо думати. Щось купимо, щось віддамо. Решту самі наживете, а так – шпалери поклеїти і начебто нічого. Ми поклеїли шпалери, я відмила сантехніку, плиту, вікна, плитку
— Навіть не хвилюйтеся, я в усьому молодим сама допоможу і квартиру віддам бабусину, – запевняла мама нареченого моїх батьків напередодні нашого з ним весілля, – ще чого,
— Михайле, що ти сьогодні відзначаєш? – запитала Поліна, побачивши на столі піцу. — З чого ти це вирішила? — Я дивлюся, ти піцу замовив. Ти знаєш, дуже навіть до речі. Адже я сьогодні нічого не готувала
Поліна зовсім перестала впізнавати свого чоловіка. Наче б людину підмінили. Ні за того вона заміж виходила і ні тому у вірності клялася. Михайло перетворився на справжнісінького егоїста, який
За старим перевіреним рецептом, що дістався їй від бабусі. Паски завжди виходили дивовижними, в магазині таких смачних не купиш. А крім пасок були і пиріжки з різними начинками, й інші смаколики
Подружжя Єгор і Ганна Василенки познайомилися на Великдень. Зараз вони були разом уже шістнадцять років, і Великдень був одним із найулюбленіших свят у їхній родині. Незважаючи на те,

You cannot copy content of this page