Головна

Selena

— Молодий пройдисвіт! – завив чоловік, щойно Маринка повернулася до розминання, і тепер уже втирання мазі в поперек, – це все він, хай йому грець. Це треба було придумати «вівтар щастя», і це ось «нехай кожен із чоловіків принесе на нього те, що характеризує його розуміння щастя!» «Ну так! Усі зрозуміли, що це символічні сердечка або янголята, заготовлені ведучим, і тільки ти, проскочивши повз «реквізит», підхопив мене!»
Життєві історії 0
Чоловік скиглив і просив повернути його у той самий безтурботний час, який був ще до того – коли він вперше побачив Маринку. Маринка, тепер уже повногруда дама злегка
— Господарочка, – зняв він кепку, – у вас не буде коси? А то до хати не пройти ніяк, заросло все. — А навіщо вам до хати? – кинувши на чоловіка крижаний погляд, запитала Ксенія, – ви хто такий? — Я, у певному сенсі, господар… ваш новий сусід, – продовжував усміхатися чужинець, – Ну то що? Допоможете? Дасте косарку або косу? — Немає в мене коси! – неприязно кинула Ксенія, – а ви що, родич діда Іллі? — Я не родич, – усміхнувся чоловік, – цю ділянку мені запропонували в адміністрації, і я погодився. — Ах, запропонували? Он воно що! Досить дивно
Життєві історії 0
Ксенія із занепокоєнням спостерігала у вікно, як біля сусідського напівзруйнованого паркану пригальмувала «буханка». Звідти вискочив, як чорт із-за рогу, незнайомий чоловік, і, махнувши рукою шоферу, штовхнув напівзгнилу хвіртку.
— Що, припекло? Одразу бабусю згадали, – сказала вона. — Усього на два тижні, – почала розповідати Аліна, вирішивши, що якщо відмовить, то всі плани заваляться, доведеться розвернутися і піти з сином. — А синок мій як там? – запитала єхидно Василина. — Працює. — Ну-ну, чула, нажилися вже, розбіглися… — Ну, так залишається Микита чи ні? – Аліна вже готова була після такого прийому повернутися на зупинку і чекати попутку. — Заходьте, – господиня відчинила хвіртку, пропускаючи гостей
Життєві історії 0
— Відрядження на два тижні, ці курси обов’язкові для всіх, тож вирішуй, Аліно: або… або… Заступник директора Інна Ігорівна дивиться крізь окуляри на співробітницю, чекаючи відповіді. Аліна знає,
— Я ж не знала, що вони такі… — І знати не треба було. Ти просто повелася як дурна дівчинка… — Він обіцяв, що ми одружимося… — Коли? Десять років тому? Ти нормальна, взагалі? Вибач, але не можна ж бути такою дурепою! Та ти бігти повинна була, коли тебе змусили дитини позбутися! Я тоді тобі казала, але ти ж мене не слухала! І ось результат… Найприкріше: ти ж тепер нічого не доведеш. Ні копійки в них не вирвеш
Життєві історії 0
Дзвінок у двері пролунав, коли Ольга вже лягла спати… Навіть задрімала… — Кого це принесло серед ночі? – подумала жінка з роздратуванням і, накинувши халат, пішла відчиняти… На
— Ось і справи, – усміхається подруга пенсіонерки. – Отримай, бабцю, двох онуків. Ти як хочеш, а з семирічною дитиною теж якось треба займатися. Не буде вона в кутку сидіти весь день тихенько. — Саме так! Дівчинка слухняна й активна, то одне їй, то інше, то їй нудно, то вона хоче їсти, але не це, а інше: «Бабусю, зроби». Ну яка я, до біса, бабуся? І потім, то з одним сидіти, а то з двома. Різниця величезна. Тамара Максимівна витримала два дні, а потім сказала Олесі, що сидіти вона згодна тільки зі своїм онуком, на своїй території
Життєві історії 0
Син Тамари Максимівни 4 роки тому одружився з жінкою у якої вже була дитина. У нього перший шлюб, у неї – другий. Доньці невістки Ірочці було на той
— Чоловік мій уже відверто сміється з зятя, каже, що він, напевно, тупуватий, – усміхається Анастасія Сергіївна. — Може, правда, не тягне? — Та ні ж, він дуже начитаний, інтелектуал, але… це не професія. Сидіти і в’їдливо перебирати папірці? Це робота для мужика, у якого сім’я? Він ще й повільний. Знає багато, всі його знаннями користуються, але рухають спритніших і мобільніших
Життєві історії 0
— А я їй кажу, що його старання на хліб не намажеш. І за квартиру ними не розплатишся, – сердиться Анастасія Сергіївна. – Ну що сім’ї з тих
— Чого ти хочеш? Грошей? — Можна, я поїду з тобою? – запобігливо посміхаючись, запитав він. — От іще! Як я тебе чоловікові пред’явлю? – обурилася Марія. — Оленка казала, що немає в тебе ніякого чоловіка! Тому ти й не спілкувалася з нею, заздрила! — Ти при своєму розумі? Що ти таке несеш! – здивовано подивилася на нього Марія, – Я? Заздрю?! Чому? — Я просто хочу, щоб мене вислухали. Мені погано. Дуже! Я жити не хочу! – зізнався він, повісивши голову.
Життєві історії 0
Сестри перестали спілкуватися незабаром після того, як молодша – Олена, знайшла собі чоловіка, молодшого на десять років. Звісно, сьогодні різницею у віці нікого не здивуєш, але обранець Олени
І ось теща повертається до нас. Мене відразу починає все в її поведінці дратувати. Зриваюся, на дружину, на тещу, отримую відповідь на запитання, чому вона не живе у себе вдома. Виявляється вона хоче жити тут. Ну що тут ще сказати, хоче так хоче. Каже продасть ту квартиру, де її син живе, і купить тут і переїде. Кажу що замучила вона в моє життя лізти. Дружина ж знову сина довіряє мамі набагато більше ніж мені. Я злюся
Життєві історії 0
Кілька років тому познайомився з майбутньою дружиною. Жила вона на той час одна у своїй квартирі, я у своїй. Ровесники, обидва з хорошим достатком, матеріальних проблем немає. Відразу
Саша не дуже вірила в цю ідею, але вони з Людмилкою створили акаунт на сайті знайомств, де розписали свою ідею. У винагороду обіцяли або безперешкодно бачитися з дитиною і повноцінно брати участь у вихованні без замаху на гаманець і серце чоловіка (може ж і чоловік мати потребу в дитині, але не мати бажання пов’язувати себе узами шлюбу), або, якщо дитина йому, навпаки, не потрібна, відсутність будь-яких претензій плюс щедру матеріальну винагороду
Життєві історії 0
Саша була відверто негарна: висока, з широкими плечима і довгими руками, безбарвними бровами і великим носом. Спочатку вона намагалася крутити кучері зі свого рідкого волосся і вбиратися в
Дачу вони купили, але взимку, просто напередодні Нового року, чоловік пішов від неї до своєї аспірантки Аліни. Женя не особливо здивувалася, давно вже підозрювала, що не просто так він став на роботі так засиджуватися. Було гірко, прикро, але соплі розводити Женя ніколи не любила, загартувалася ще в дитинстві, коли зростала без батька на околиці міста, з мамою, яка вічно працювала і не мала нікого за неї заступитися. Тому посумувавши кілька місяців, вона вирішила перенаправити свою енергію в інше русло і зайнялася дачею
Життєві історії 0
— Ми з вами не зустрічалися раніше? Євгенія вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці пронизливі яскраві очі. Сам він був непоказний:

You cannot copy content of this page