Після великого ювілею діти й онуки вирішили, що маму й тата треба обов’язково звозити в місто їхнього дитинства, тим паче у Валентини – їхньої мами – зір погіршився настільки, що вона одного разу «посолила» суп содою. Ось після соди і було вирішено їхати. Вовка, все ще бадьорий, але зовсім сивий, з лисинкою, що проглядає, допомагав дружині зі зборами і навіть узяв на себе функцію валізоносця в далекій подорожі
Валентина ще змолоду славилася романтичною натурою, молода Валечка завжди щиро й по-дитячому захоплювалася усім, що бачила довкола: пташками, квітами, сходами і заходами сонця. Їй однаково подобалися всі молоді
Вона лежала в ситцевій хусточці, прикрившись товстою ковдрою, і важко дихала. Її гостроносе обличчя було в зморшках, і незрозуміло було, скільки ж їй насправді років. — Гей, бабусю, ти жива? – тихо запитав Павло, забувши про грубку, про колосники і про гроші в комоді. Старенька мовчала. Було помітно, що їй важко дихати. — Чуєш, бабусю, скажи щось, – просив Павло, – Рідня твоя де? Кого на допомогу кликати? – запитував він, і в голосі чувся відчай. Було помітно, що їй усе гірше
Під покровом ночі він стояв і роздумував: увійти чи ні. Ще вчора помітив, що тут, на околиці містечка, хтось переїжджає. Стояла вантажна машина з відкритими бортами, метушилися вантажники,
— Та я відразу уявляла, чим буде моє життя з мамою, а куди було діватися? – зітхає Олена. – Так, живу за її вказівкою, виховує вона мене так само, як у дитинстві. Майже. — Ну ось, сходила заміж, заспокойся тепер, – мало не з першого дня оголосила мама Олені. – Дочка в тебе є, це головне. Треба її виростити. Жити тепер будеш заради неї, вже я знаю, що ця мета найблагородніша. А про гульки і мужиків думати нічого. Ти вже з одним погуляла
Сама була свідком, як Олена матері брехала: «Мам, ну захворіла моя колега, ну що поробиш? Мені треба залишитися, зате отримаю побільше», – каже Галина про свою колегу. —
— Я чотирьох годую, мені ще іпотеки не вистачало. Тобі чимось погано? Ти і в цих двох кімнатах порядок не можеш нормальний навести. Дружина, теж мені. Вічно спотикаюся об дитячі іграшки. — А що, Ольга нечепура? – цікавиться приятелька в Карини. — Яке там, – махає та рукою. – Оля – чудова господиня. Мені ще повчитися в неї. Чистота в неї вдома, затишок. Завжди все блищить: і кахель, і сантехніка, жодної пилинки на меблях
— Навіть чоловік мій із ним спілкуватися не може, а сама Оля терпить. Про свекруху годі й казати: там усе про «що скажуть люди» і про те, що
— Ти монахом живеш? Сумніваюся, – кричала колишня дружина в трубку. – Жінок, мабуть, водиш. А я теж жива людина і маю право на те, щоб спробувати влаштувати особисте життя. — Влаштовуй, – відповів колишній чоловік. – Хто ж проти? Я твоєму сердечному другові ні слова не сказав. Але за квартиру платити я більше не буду. Раз у тебе є мужик, нехай він і оплачує оренду. — А потім коронне: «Повезу сина і ти його більше не побачиш або побачиш раз на рік», – передає слова невістки Юлія Сергіївна
— Та вони давно розійшлися, дитині два роки було, – розповідає Юлія Сергіївна. – Ну просто неможливо було вже жити в постійних чварах. — А цікаво, через що
— Я спокійно Лілю відпустила в нове життя. Що-що, а в побуті вона все вміє робити. І суп зварить, і пироги спече. Любить готувати, охайною завжди була. Не треба було скандалити з нею і нагадувати, що в кімнаті чи у квартирі пора прибрати, а білизна на лоджії давно висохла, – каже Марина. Але мама й подумати не могла, що почнуться проблеми фінансового плану, що зять буквально в перший же місяць висловлюватиме дружині невдоволення її витратами
— Ну, може, ти й права. Дозволила б я Лілі цей самий пробний шлюб, не довелося б зараз розлучатися, – каже сестрі Марина. – Але ти ж знаєш,
— Чим тобі наш будинок не догодив!? – кричала вона. – Я скоро піду у вічність і все тобі залишиться. — Мамо, припини, – посміхнувся Ігор. – Не треба тобі ще на той світ, встигнеш. — Це життя, – зітхала жінка, театрально прикриваючи очі. — Добре, коли це «життя» з тобою трапиться, я повернуся сюди. Свій будинок Тетянці віддам. Євгенія Миколаївна закипіла. Тетянці?! Людченій доньці?! Будинок, який її син… своїми руками?! Не бути цьому
— Нікуди ти не дінешся, – уїдливо додала Людмила. – Буде дитина на зло тобі! Ігор почервонів і сховав гроші в кишеню. Він хотів оплатити вирішення “проблеми”, але
— Алла, – 5 років тому сказала старшій сестрі Маргарита, – у мене немає ні сил, ні часу, ні грошей на догляд за мамою. Вона така примхлива! Я ні на що не претендую, я своє вже отримала, нехай мама пише заповіт на тебе, я буду її провідувати, всього лише! Мама сестер тоді вже була нездорова, зламавши ногу, так і не оговталася, з дому не виходила, багато чого по господарству сама робити не могла. Тож догляд за нею потрібен був повноцінний: від викупати, до принести продукти, приготувати і так далі
— Ми роки витратили на догляд за бабусею! – розповідає Олена, – Формально за нею доглядала моя мама, але, як водиться, втягнутою в це виявилася вся сім’я. Моя
— А я й не кажу, що було б краще, а що гірше, – зітхає Інна Львівна. – Я й сама не знаю, що було б краще. Тільки… син зараз зовсім сумний. По суті, йому зараз Ніночка ця теж пропонує чужу дитину виховувати. А Катя, на мою думку, навіть і не знала сама, від кого в неї дитина. Ну допомагав би, зате батьком би себе почував, було б, заради чого на світі жити. І я до хлопчиська встигла прив’язатися, а тепер що? Нікого немає. І якщо буде, то нової невістки племінник? А це мені треба, скажи
Все вона зробила, щоб хлопчиська від нього відлучити, навиворіт виверталася. Я першу невістку не виправдовую, та ще штучка, але й друга не краща, – розповідає Інна Львівна. —
— О як! Бабуся наші гроші порахувала! – розлютилася Настя. – Не влаштовує те, як одягнений Ваш онук? Вашому синові сказала і вам повторю: одягайте Матвія самі. Просто зараз можете йти й купувати йому все нове. Аліментів я багато отримую? А ви ціни в магазині бачили? Я дитину годую, оплачую комуналку, ліки, відкладаю нам гроші на літній відпочинок. Ваш синочок зверху аліментів ні копійки не дає, між іншим. — А ти зверху аліментів щось витрачаєш? – парирувала Неля Юріївна. – Чорною ікрою Матвія годуєш чи що? У мене пенсія менша, ніж твої аліменти
— Так і сказала? А нічого, що в хлопчиська є батьки? Син твій аліменти платить досить непогані, – обурюється подруга Нелі Юріївни. – І вистачає ж совісті? —

You cannot copy content of this page