Головна

Місяць: Листопад 2024

Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, – звернулася вона до матері. — Відклали, але я сподівалася заощадити, не думала, що мати вам такі «драконівські умови» виставить, – протягнула Валентина. — Які це «драконівські»? – втрутилася в розмову Ніна. – Квартира трохи занедбана. Треба один раз відмити, а далі просто підтримувати порядок. — Тобі, Нінко, добре – ти на бюджет вступила, тобі гуртожиток дали, – сказала Віка
Життєві історії 0
— Ну що? Вступили обидві? Молодці! Ти, Віко, куди вступила? — На бухгалтерський облік, – відповіла внучка. — А ти, Ніно? — На юридичний. — Адвокатом хочеш бути?
Ще півтора року насолоджувався свободою, серйозних стосунків не будував, тільки швидкоплинні зустрічі з представницями слабкої статі. Роботу собі хорошу знайшов, до однокласника свого в юридичну фірму влаштувався, сиджу знову, папірці перекладаю. Але ось перед Новим роком відчув я щенячу тугу й самотність. Маму свою згадав, старих, захотілося справжнього сімейного свята. Щоб ялинка стояла, дружина холодець зварила, салатів нарізала, щоб діти бігали
Життєві історії 0
Вперше я одружився не з великої любові, а просто треба було за когось зачепитися. Так вийшло, що до двадцяти п’яти років я залишився зовсім один: ні бабусі з
Пишався тим, що грошима їм допомагаю, говорив друзям, мовляв, кому вона потрібна, крім мене, з дитиною. Був неабияк поважним, благодійником себе вважав. А батько мій, на такі розмови сказав мені одного разу: «Це не ти її з дитиною взяв. Це тебе, самотнього, в сім’ю прийняли». Я тоді його не зрозумів, відмахнувся
Життєві історії 0
Володимир Вікторович чекав обходу. Є надія, що сьогодні його випишуть. Похмурі стіни лікарняної палати набридли, і ще більше набрид сусід Гришка. Весь день Гришко травив байки, а вночі,
Теща від напруги аж на стільці вся викрутилася. Тільки скрип-скрип у кабінеті… І тут лікарка розвела руками: — Та ні, каже, з сюрпризами у Вашого майбутнього зятя все гаразд, чистий він. А ось онук у Вас буде підвищеної кошлатості. І вуса в нього будуть, як у таргана всі дівчата його
Життєві історії 0
Я зібрався одружитися. Наречену собі в бібліотеці знайшов, працює вона там. Усе як треба: маленька, непоказна, у сірому костюмчику і в окулярах із товстою оправою. А навіщо мені
— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу
Життєві історії 0
— Іменинниця наша зовсім нікудишня господиня. Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накрила, – перераховувала свекруха збентеженій свасі. – Ставлю тобі двійку за виховання доньки! Ніна
— У будинок для людей похилого віку здати, самим пожити треба, а він уперся рогами і ні в яку! А, ну у діда удар трапився, у нього одна нога відмовила. Коротше, я пішла від нього, а ти дякую мені повинна сказати
Життєві історії 0
Він зателефонував за десять років. Номер здався їй знайомим, і Алла взяла слухавку. Мало, забула чийсь номер перенести, коли купила новий телефон. Справді, забула. Колишнього чоловіка, який зрадив
Лариса Іванівна, мама Михайла, всім своїм виглядом показувала, що Катя явно зайва в них із Михайлом щасливого життя
Життєві історії 0
Мишко та Катерина вже кілька років були в офіційному шлюбі. Вони були зі звичайних сімей, не з багатих, тому квартиру доводилося орендувати, а всі зароблені гроші віддавати за
— Гарний комплект. Ошатний. Я спеціально сказала, що не подобається, щоб інтерес не показувати. А раптом скинули б нам трохи ціну. Ніколи не показуй продавцеві, що річ тобі сподобалася. Інакше ти на гачку
Життєві історії 0
У мами в серванті зберігаввся кришталь. Салатниці, фруктівниці, оселедниці. Все громіздке, непрактичне. І ще фарфор. Гарний, з переливчастим малюнком квітів та метеликів. Набір з 12 тарілок, чайні пари
І одного разу вона вийшла трохи пізніше з дому, коли приїхав Діма, бо допомогла тітці Тані спустити банки із закрутками в льох. І побачила, як сестричка Олена цілує її Діму, обвивши його руками за шию. Побачивши Катю, Діма зняв її руки з себе і подивився винувато. Але Катя кинулася геть, вона бігла вулицею, не відчуваючи під собою ніг. Сльози застилали її обличчя. Отямилася на краю села, впала під великий дуб, закрила обличчя руками й розридалася
Життєві історії 0
Катрусі було шість років, коли від неї пішла мама. Вона чекала братика, коли мамі стало зле і її відвезли в лікарню. А звідти вона не повернулася, і братика
— А сусід наш, з другого поверху, зовсім з глузду з’їхав. Самому восьмий десяток пішов, а він молоденьку в дім притягнув, – нарікає одна із сусідок на лавочці у дворі п’ятиповерхового будинку. — І то вірно, – вступилася в розмову інша, – я йому кажу, розплющ очі, старче, пані твоя вдень соплі тобі витирає, а ночами на побачення бігає, сама бачила
Життєві історії 0
— А сусід наш, з другого поверху, зовсім з глузду з’їхав. Самому восьмий десяток пішов, а він молоденьку в дім притягнув, – нарікає одна із сусідок на лавочці

You cannot copy content of this page