Вигляд нашої їжі свекрусі зовсім не сподобався. Ми, звісно, запросили її за стіл, і вона, зрозуміло, не відмовилася. Спочатку Ізольда Станіславівна довго гримасувала, роздивляючись роли, потім із великою огидою спробувала один. Швидше за все, він їй сподобався. Але не буде ж вона, справді, брати свої слова назад! З’їла ще один і з великими труднощами відмовилася від інших. Та неозброєним оком було видно, що хоче вона ще ролів! Однак її противна натура не дозволила визнати свою неправоту
“Синку, я не розумію, навіщо тобі така сім’я, в якій немає дітей”. “Павлику, як я до вас не прийду, у вас завжди повна раковина немитого посуду. Твоя дружина
Дочка з онукою та зятем поїхали, як тільки закінчилася їхня відпустка. Забрали і найсвітлішу радість – онучку Маринку. Шестирічна дівчинка любила бабусю, і цього разу знову розлучалася зі сльозами
Ніна Єгорівна прокинулася пізно, майже о дев’ятій ранку від шуму дощу. Зазвичай вона піднімалася о восьмій ранку, але цю ніч спала погано чи то від осінньої негоди, що
— Так, — каже коханка. — Не бійтеся, торт не отруєний. Ми ж не суперниці, а сестри на нещастя. Я інтелігентна жінка, навіщо мені вас цькувати?
Сиджу я вдома. Дзвінок у двері. Відкриваю — стоїть жіночка. Ну жіночка звичайна, нічим не краще за мене і майже того ж віку. Говорить мені: — Доброго дня,
І пенсія в дідуся вийшла дуже пристойною за нашими мірками. І квартира гарна, велика. І він усе сидів на дивані і телевізор дивився
Один літній чоловік жив окремо. І діти дуже за нього турбувалися, приїжджали провідати, продукти привозили, ліки — ця людина хворіла постійно і погано ходила. Все життя він багато
— То за гроші. За гроші ж, Христино Андріївно, де хочеш, там і лежи, — засміялася медсестра
— Ти моя доля. — лагідно казав мені наречений. А перед самим весіллям прийшов додому та оголосив, що зустрів іншу. — А як же доля? — як папуга, перепитала
— Дмитро, я чекаю дитину. Настав час визначитися. Чи ти з нами залишаєшся, чи з дружиною. Мені хочеться вже стабільності та ясності у наших відносинах, — заявила Дарина в одну із зустрічей
У Дмитра два роки “на стороні” була жінка. З Дариною познайомився випадково. Вона в’їхала в його машину, коли стояли на світлофорі. Ушкодження були незначні, Дарина довго вибачалася, і
— Василе, можна ми поживемо у вас тиждень? — попросив брат, немов це квартира Василя. — Звісно, ​​а що трапилося? — погодився Василь, навіть не порадившись із Катериною
Катерина зітхнула і почала мити посуд. За сьогодні вже втретє. Скільки можна? Як же їй набридли ці гості у квартирі. Зовсім не так вона уявляла сімейне життя з
— І що мені тепер робити, мамо? Андрій приховував від мене цю жінку, і тут я почну відмовляти його одружуватися? Абсурдна ситуація, звісно
Ірина наводила лад у квартирі. Втомилася. Вирішила випити чай із ромашкою. Дзвінок у двері. Цікаво, хто там завітав? Син у відрядженні, і нікого вона не чекала у гості.
— Поговорю я з його мамою, — подумала Світлана, — з Юльчиною свекрухою. Вона, можна сказати, майже свекруха мені. Розплющу їй очі, а вона вже нехай сама думає, як сина з біди врятувати
Юля помітила увагу чоловіка до своєї подруги та вирішила її перевірити — Може, і нічого серйозного, — думала Юлія, – але все це якось дивно. Дивитись на неї
Щороку до дня народження Ольги її хлопчики готували для неї сюрпризи. Анатолій накривав розкішний святковий стіл, а Петрик малював картину, на якій обов’язково були зображені всі вони втрьох то на палубі корабля
Маму свою вони дуже любили. І Анатолій, і Петро. Тільки по-різному. Тому що Анатолію вона була дружиною, а Петру справжньою мамою. Але обидва звали її саме так. І

You cannot copy content of this page