Головна

Місяць: Листопад 2024

За садом, на горі, сиділи сестри, вони дивилися, як горить рідний дім, де вони виросли, де чиясь мстива рука забирала їхніх рідних. Іскри летіли в темне небо, і здалося їм, що тонка, біла постать метушиться над полум’ям, а може це були білі птахи, стривожені вогнем
Життєві історії 0
Вона прийшла знову, бліда, стояла біля вікна, і нервово смикала поясок від сукні. І поправляючи хустку на шиї, дивилася великими очима на Ларису, буравлячи поглядом. По спині пробіг
— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде
Життєві історії 0
Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у заміжжі, хоч і важко доглядати. До того ж турбот побільшало: дім, чоловік, донька підростає…
— Ну, ось перша пішла, – сказав батько після сватання, будучи вже “під мухою”. І з іншими також вийшло. Як помітить провожатого біля воріт, так хвіртку навстіж: – Заходь, зятем будеш! Наречений спочатку сахається від такої пропозиції, потім освоїться, придивиться і з Михайловичем – як кращі друзі. Так він всіх чотирьох заміж видав
Життєві історії 0
— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і знову донька … або ж ти спеціально… — Ага, прям мріяв, – буркнув Михайлович
Ось і сьогодні розмова в лазні продовжилася темою про наречених: — Матусю, завтра йду на побачення з новою жінкою. Будь готова пробити дані її квартири, добре? — Ох, Толечка, – сплеснула руками Тамара Володимирівна, – Нінка на мене вже косо дивиться з твоїми перевірками. Ти б хоч їй коробку цукерок купив в подяку. А то вона натякає, що послуга платна. І більше нічого перевіряти не хоче
Життєві історії 0
Анатолій вважав себе завидним нареченим. В якості потенційних наречених чоловік розглядав тільки жінок без матеріальних і житлових проблем. На щастя, у протилежної статі Толик користувався попитом, тому міг
Ну, зараз! Зараз людина похвалить його. Цілий день, не покладаючи лап і не шкодуючи зусиль, він носився квартирою, ловлячи цю нахабну муху. Втомився страшенно, але зловив! І тепер може пред’явити її й отримати цілком заслужену нагороду
Життєві історії 0
Чоловік зайшов додому й охнув… Півроку тому йому подарували маленьке кошеня, яке назвали Кулею. Племінниця, яка іноді приїжджала до нього в гості з родиною, знайшла малюка на вулиці.
— То вони у Вас усі червиві? — Та ні ж, – злякано відсмикнула руку з яблуком старенька, – дивись, усі ціленькі, це одне попалося, не догледіла. Ну, черв’ячок же їсть, значить, і для людини нешкідливе, кажу ж, не кроплені
Життєві історії 0
— Синку, купи яблучка, свої, домашні, не кроплені. Саме це «не кроплені» і змусило Олександра зупинитися й обернутися. Так говорила завжди його бабуся в далекому дитинстві: не обприскати,
І ніхто з них не помітив пару злих очей, що стежать за сім’єю зі щілини між підлоговими дошками. — Ще одні з’явилися, – бурчав домовий, терзаючи скуйовджену, давно не чесану бороду, – не жити вам тут, не радійте. Домовик був розсерджений на весь людський рід, ті, хто побудував дім і прожив тут довге й щасливе життя, раптово поїхали в невідомому напрямку
Життєві історії 0
Поява третьої дитини в сім’ї Мельників мало б стати радісною подією, якби не старший син. Тринадцятирічний Костя хмурився і дратувався, дивлячись на мамин живіт, що збільшується в об’ємі.
— Коли ж зникнете з мого життя, дістали! Двері грюкнули, змусивши здригнутися маму і дідуся з бабусею, на хвилину настала приголомшлива тиша для тих, кого закликала зникнути Настя. — Дочекалися подяки, – скрипнув зубами Дмитро Олексійович, спостерігаючи з вікна, як внучка сідає в таксі. — Молода вона ще, дурна, – бабуся любила Настуню до нестями, і намагалася виправдати її необдумані слова
Життєві історії 0
— Я вже доросла, мамо! — Настусю, я знаю, але невже так важко зателефонувати і сказати, що все гаразд. Бабуся хвилюється за тебе, я переживаю, дідусь місця собі
— Так. Є старенька мати. Їй самій допомога потрібна! Я не можу заявитися в село з дитиною. Мене люди засміють
Життєві історії 0
Лікарняна палата пригнічувала й дратувала. Аня затулила долонями вуха, щоб не чути нестерпного плачу немовлят у сусідній палаті. Їй хотілося тільки одного, швидше втекти звідси, і забути все,
— Мамо, ти повернулася зі свого відрядження! Я так довго тебе чекала! — зраділа дівчинка, — Тепер ти мене забереш? — Ні, не заберу! — крикнула Надія на дитину
Життєві історії 0
Твоє народження принесло нещастя в наш дім. Сказала мати, своїй доньці, яка подорослішала. — Мамо, ти повернулася зі свого відрядження! Я так довго тебе чекала! — зраділа дівчинка, — Тепер

You cannot copy content of this page