Головна

Місяць: Січень 2025

– Дайте хліба! – Та на. Хоча права я такого, суто по-людськи, не маю. Але моя справа торгувати. Продавчиня подала хліб і зібралася щось сказати ще, але двері крамниці відчинилися і увійшла молода пара
Життєві історії 0
– Навіщо ти приїхала? – мати тримала двері ногою, трохи прочинивши, – Як мені тепер людям в очі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки-но перестали пліткувати, ми з батьком у
Зайшов до кабінету завгосп, – Ой яка в мене гарна нині Снігуронька. Я тобі текст приніс, з минулого року зберігся, тільки рік поміняємо. Все одно ніхто нічого не пам’ятає. Після наших корпоративів не всі своє ім’я вранці можуть згадати.  — Катрусю, май на увазі, у нас після цієї почесної ролі кожна Снігуронька заміж виходить. Чесне слово, вже три Снігуроньки стали заміжніми панянками і тобі пора, – додала ще одна співробітниця
Життєві історії 0
Бухгалтерія готувалася до корпоративу. Усі справи закінчено, можна подумати і про приємне. — Катрусю, ти в нас наймолодша і найкрасивіша блондинка. Ти будеш Снігуронькою, – тоном, що не
— Ну, і що я говорила? І ти в мене королева, донечко. Не став на собі хрест. Прошу тебе. Не засмучуй мене. Ти маєш бути щаслива, і так буде, – упевнено вимовляла як мантру Зоя Іванівна. — Ти, звісно, маєш рацію, мамо. Але скільки я винна тобі грошей за нього? — Це подарунок. На щастя, як побажання удачі та гарного настрою, – відповіла мати, – і ніякі гроші за це не беруться
Життєві історії 0
Пенсіонерка Зоя Іванівна телефонувала доньці: — Тетянко, як у вас справи? Готуєтеся до Нового року? Як Ганнуся? — Так, мамо, все нормально, у штатному режимі, – відповідала донька,
На вечерю обов’язково потрібно було перше, друге і десерт. До того ж, жінку з донькою задовольняли кашки, сирки і яблука, а ось чоловік хотів м’ясо, наваристі борщі, ковбасу, і, обов’язково, пиріг до чаю. Інні дедалі частіше стало здаватися, що такий поділ за витратами є нечесним. Так, ніхто не сперечається: Юрій багато і важко працює на будівництві, звідти і чудовий апетит, але ж Інна їла, як пташка, завжди стежила за фігурою і важила не набагато більше 50 кг
Життєві історії 0
Юрія не бентежила наявність у нової обраниці дочки від першого шлюбу, він був готовий одружитися. — Ти точно впевнений? – запитували батьки. — Не бачу проблем: у нас
Сьогодні, кішка з собакою знову грали в… Потяг. Я б так це назвав. Ксюша, крокуючи підвіконням, впустила горщик із квіткою, і він красиво розколювався об підлогу – бух! Потяг поїхав. Зверху лапою вона відкривала двері шафи і викидала, як провідниця, з полиці постільну білизну. Несподівано падала на собаку зверху, немов фурія, від чого та торпедою, з вереском, влітала в купу квіткової землі, розносячи її по всій підлозі. Швидкий поїзд летів стрілою, несучи пасажирку в рідні краї
Життєві історії 0
У Іллі, оглядаючи з порога свою кімнату в гуртожитку, йшов пар з вух від злості. У приміщенні панував повний бардак. Килим був збитий і задертий, стілець валявся на
— Якраз у жовтні віддадуть свати борг і ми подаруємо молодим кухню, – сказав потім мій чоловік, – з технікою, під ключ. Усе ж таки така дата… Наприкінці листопада в Наталі та Гліба якраз ювілей – 5 років сімейного життя. Я з чоловіком погодилася. На хороші добротні меблі та необхідну техніку якраз вистачить. — Ой, почекайте, через 2 тижні обіцяли чоловікові заплатити, – сказала сваха наприкінці жовтня
Життєві історії 0
Даси в борг – втратиш друга, не даси – придбаєш ворога. Мені 54 роки, одружена ось уже 30 років. Дві дочки у нас із чоловіком. Старша, Наталя, їй
Найстаршій мешканці Олександрівки було дев’яносто п’ять років. Жила вона в маленькому будиночку, а поруч стояла садиба онуки з сім’єю, ось вона й допомагала старенькій бабусі. — А вам навіщо Оксана Петрівна? – запитала жінка, підозріло глянувши на незнайомих дівчат. — А ми краєзнавці, вивчаємо історію району. У нашому районі вже все перерили, тепер за ваш узялися, – не моргнувши оком, сказала Олена
Життєві історії 0
Подейкують у селі, що Іринка з Оленкою схожі. Це, напевно, тому що дружать із самої школи, а тепер навіть косички однаково заплітають. Та вже які косички, дівчатам по
Мама не працювала, вона брала з дому речі, посуд, загалом усе, що було можна, і продавала на ринку на барахолці. Нам було дуже погано і соромно. У всіх навколо були батьки, які дбали, старалися, забезпечували, любили своїх дітей. Мамі стільки пропонували багато різної хорошої роботи, але вона не йшла, вона дуже лінива і не звикла на когось працювати
Життєві історії 0
Мені дуже потрібно комусь усе розповісти, усе те, що не дає мені жити повноцінним життям. Усі проблеми почалися ще в дитинстві. Моя сім’я – тато, мама, сестра. Тато
Сама вона любила жирну смажену їжу, і сало, багато сала. Але Ганна все життя годувала свою сім’ю здоровою їжею, тож коли Єгор і Даринка вперше скуштували смажені у свинячому салі котлети замість ніжних на пару, у хлопчика крутило живіт, і його сестра також увесь день скаржилася на важкість у шлунку. — Погані ви їдці, – сміялася прабабуся, навертаючи свої котлетки зі смаженою на салі ж картоплею
Життєві історії 0
— Єгоре, Даринко, виходьте, прабабуся Валя приїхала! Шестирічні двійнята швидко і з неприхованим інтересом вибігли зі своєї кімнати в коридор. Вони ніколи в житті не бачили Валентину Дмитрівну,
— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться, а що поробиш, дочка дитину годує, їй нормально харчуватися треба, – розводить руками Маргарита, говорячи про наболіле з рідною старшою сестрою. — А чоловік її так і не влаштувався на роботу чи що? — Влаштувався, – усміхається жінка, – сидить тепер у кол-центрі, дзвонить людям, впарюючи їм якийсь непотріб
Життєві історії 0
— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться, а що поробиш, дочка дитину годує, їй нормально харчуватися треба, – розводить руками Маргарита,

You cannot copy content of this page