Головна

Автор: Selena

У гуртожитку Сергія не виявилося, здивований однокурсник дав засмученим батькам адресу сина, де й жив Сергій, а ще його дружина Валентина та її маленький, 3-х річний син Іван. — Валя старша за сина на 6 років, вони квартиру винаймали тоді, – пояснює Тетяна Павлівна, – ми і сторопіли, і засмутилися: єдиний син про одруження не сказав. Але подивилися, як вони живуть – сльози. Валя не працювала, бо хлопчик хворів постійно, у хаті – нічого немає. Сергійко підробляв, але що там його стипендія і підробітки
Життєві історії 0
Ой, так і живемо: молодший Микитка до нас приїжджає зрідка, а старшого Івана нещодавно в магазині зустріли, то повз пройшов, вдав, що не впізнає нас із дідом, –
— Інший раз бутерброди з собою і бігом-бігом на метро, каву дорогою купуємо, – розповідає Лариса, – темп життя у нас швидкий. В обід удома нікого немає, і чоловік, і я їмо в корпоративних їдальнях, супами і борщами я займаюся тільки, коли донька хворіє, і у вихідні. Вечеряємо всі разом, але в доньки – сирки, а в нас найчастіше щось швидке: сосиски, пельмені, макарони. Можемо й піцу замовити. Таке харчування всіх у родині влаштовувало
Життєві історії 0
— Приїхала раз за 5 років, одразу почала свої права качати, – обурюється Лариса, – я, як знала, що як тільки ми переїдемо, так у свекрухи буде шикарний
— Ось, онучко, дивись, що я тобі принесла, – мама принесла Лілиній доньці пакет із речами, – Тобі буде якраз, тітонька Марина і зросту з тобою одного, і комплекції. — Вона примудрилася в пакеті принести речі від дружини брата, – обурюється Ліля, – джинси, блузки, футболки старі. Зрозуміло, я відмовилася все це брати. Не треба мені такої допомоги. Та й речі були – без сліз не глянеш
Життєві історії 0
Я досить рано вийшла заміж, – розповідає Ліля, – у 19 років. Довелося навіть перевестися на заочне відділення, щоб виїхати слідом за своїм коханим лейтенантом за його місцем
— Він дуже гарний, – казала тітка, – Катерину любить. Тільки отримує копійки, не щастить із роботою, не зачепистий. Та й аліменти на 4-х дітей спробуй виплати. Як вони жити будуть? Тітка при цих словах плакала, але Катя слухала настанови мами і запевняла, що все буде так, як мама радить. — Не промотаю я спадщину, – присягалася Катя, – однокімнатну продамо, а твоя двокімнатна піде Юлі, як виросте. Що ж я, зовсім без розуму чи що
Життєві історії 0
Мама телефоном розповіла сьогодні про мою родичку, а точніше – троюрідну сестру Катю. А якщо ще точніше, то про чергову дурість, яку Катя тепер має намір зробити. А
— Вірочка! Як ти вчасно! Я другий день не чую дитини. Вона дуже сильно кричала кілька днів, а потім затихла. Я вже Василю, дільничному нашому дзвонила, та він сказав, що краще тебе викликати. Я якраз дзвонити збиралася, а тут ти. Ключі! Зараз! Марія Григорівна відчинила шафку на стіні, в якій зберігала ключі від дачі та гаража. Там же висіла зв’язка від квартири сусідів, яку їй свого часу віддала Ольга. Настя випросила в сестри її зв’язку, мотивуючи тим, що втратила свої, а зробити інші зараз часу немає. Про ключі в сусідки вона просто забула
Життєві історії 0
— Маріє Григорівно, добридень! Скажіть, ключі від квартири Насті у вас? Марія Григорівна, відчинивши двері на гучний стукіт, здивовано дивилася на Віру, доньку сусідки, Ольги Олександрівни. Вірочка давно
— Дівчатка, мені потрібна ваша допомога, – звернулася вона до своїх колег на роботі, – потрібне вбрання на весілля, а ось яке – не уявляю. Я так давно не вбиралася, все сиджу вдома або по семінарах їжджу виступати, і що тепер носять на такі заходи – не знаю. Жінки заметушилися, стали сперечатися, який колір і фасон пасує Ганні, у відділі для співробітників музею почалися мало не дебати. Ганна почервоніла, закрила щоки долонями і похитала головою.  — Боже, я вже хвилююся, що зі мною вирішать, немов це моє весілля, а не Оленки… – усміхалася вона
Життєві історії 0
Ганні Сергіївні, колеги по роботі, дали прозвище – «музейний експонат». Вона і, справді, працювала в музеї вже довгі роки, віддавала всю себе улюбленій роботі, мала кандидатський науковий ступінь
— Ви тепер обидва стали дорослішими. Прямо з сьогоднішнього дня. Тому що стали учнями. І просити гроші чи щось інше в крамниці вам уже не варто. Якщо хочете заробити, то це зовсім інша справа. Можете допомагати людям. Пенсіонерам за хлібом ходити, в саду грядки поливати. Це по-чоловічому, по-дорослому. Хлопчики згідно кивнули і пішли додому. Наступного дня вони знову обидва прийшли на урок. Валентина Петрівна одразу ж помітила, що хлопці в чистих сорочках і шортах, з вмитими обличчями і зачесаними чубчиками. — Прошу вас, панове, сідайте, – з повагою запросила їх Валентина Петрівна
Життєві історії 0
Валентина Петрівна йшла до магазину, який знаходився в кінці її вулиці. Будинки тут були тільки приватні, небагаті – околиця обласного містечка. Біля магазину на сходинках вона побачила брудного
— Думаєш він довго буде на це дивитися? Озирнися: навколо повно молодих, красивих, розумних і самотніх, які готові будуть кинути все і забезпечувати чоловікові затишок, дарувати йому дітей. Ну поговори ти зі своєю начальницею, не можна ж так. У неї є сім’я, а ти без сім’ї залишишся. Рахунок є, квартира є, у будь-якому іншому місці тебе візьмуть із розпростертими обіймами, якщо що. Знизь темп, піди з цієї посади, делегуй повноваження. На тебе скинули все і ти скинь. Хоча б частину. — Так, мамо, ти маєш рацію, – каже Олена, – ось зараз угода, а потім я перегляну своє ставлення до роботи. Так, так не можна
Життєві історії 0
— Я так зрозуміла, що вони посварилися, – ділиться з подругою Галина Геннадіївна, – та до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти через що. Упустить і цього нареченого
Балкон третього поверху був майже на одному рівні з дахом будівлі за магазином, і там сиділи троє радісних покрівельників, оглядаючи принади жінки. Іржаві прути огорожі, від яких давно відвалилися дошки, відкривали їм чудовий краєвид дами в трусах. — Гей, красуне, повернися ще раз задом – хлопці іржали як коні, і посвистували від задоволення. — А може й решту знімеш? Довготелесий хлопець у жовтій майці веселився більше за всіх, жадібними очима обнишпорюючи тіло Наді
Життєві історії 0
Усі чоловіки недолугі! За останні роки Надія Самойлова переконувалася в цьому неодноразово. Перший чоловік зник за обрієм, коли старшому Віталію був лише рік, і більше не з’являвся. А
— Донька вирішила залишитися з батьком. У неї в трикімнатній своя кімната, у неї подруги, у неї татів гаманець і повна відсутність контролю, – пояснює Яна. – До того ж, донька досить грубо мені заявила, що я – ніхто без її батька, що я ще пошкодую. Ну так, чоловік її налаштовував теж, але в 15 років треба вже й власну голову мати. Загалом, вона мені заявила, що зі мною в злидні вона не збирається
Життєві історії 0
Вона сама колись цей вибір зробила, як же, мама татові мозок винесла. Але навіть це не головне, Катруся, свого часу, відмінно зважила всі «за» і «проти», зробила як

You cannot copy content of this page