— Як незнайомі? Я вже рік на тебе подивитися в кулінарію ходжу. І яка ж ти жінка справна, соковита, молода й красива, Надю! Я милуватися ходив, як ти працюєш, і не міг намилуватися. Кожному в тебе слово добре є, нікого не образила, не обдурила, а старим людям інший раз і трохи більше давала, я помітив. Мені здається, що я вже давно тебе знаю, та й ти мене теж. — Добре, Толю, давай зайдемо, а то я й справді замерзла і вся промокла, – погодилася Надя. Вони піднялися до нього у квартиру
— Дивись, знову твій прийшов, у чергу встав, а сам так і шукає тебе очима! – злегка штовхнула ліктем свою напарницю Надя і показала очима, – Он там
Мама пішла, і пішли разом з нею недороблені справи, її бажання і мрії, відкладені в довгий ящик. Пішли непобачені мамою місця, непрочитані книжки, непосаджені в невеликому городі за будинком овочі та квіти. Мама хотіла біле кошеня. Усе відкладали й відкладали… Ганна тепер і думати не могла про те, щоб завести кошеня. Здавалося, буде воно їй нагадувати про маму. Пішла і можливість сказати мамі те, що все ніколи або ніколи було сказати – слова про те, як вона її любить
— Світлано, здрастуй, – старечий голос у слухавці, – Я дізналася – “Нюта”. — Що? Ви про що, Віра Семенівно? — Ну, пам’ятаєш… нік. Ти сказала потрібен її
Загалом, коли Василина, нарешті, під’їхала, вони без її допомоги вже приготували два скромні салати. Не сказати, що стіл ломився, але хоча б неповна порожнеча. Виявилося, що ніякої розумної причини у Василини з приводу її запізнення не знайшлося. Просто вона довго збиралася і віддала перевагу зачісці, а не комфорту гостей. — Ви що накоїли? Я хотіла інший салат! – замість того, щоб вибачитися і подякувати за допомогу, сказала іменинниця. Вона прискіпливо поколупалася ложкою у великому блюді. – І огірки не почистили… ех ви. Аню, а ви ікру привезли?
Cвітлана і Віталій не любили спізнюватися. Вони завжди приїжджали вчасно, але того дня довелося трохи затриматися – їх довго обслуговували у квітковому магазині. Довелося витратитися на таксі. —
— Синку, а що тобі подарувати на іменини? Кухонний комбайн або набір сковорідок чи каструль? Ну що ти на мене так дивишся? Ці речі тобі точно в господарстві знадобляться, ти ж у нас усе чоловіче розгубив, поступово на жінку перетворюєшся. Ніколи, Рома, я б не подумав, що ти так мене зганьбиш! Це ж вистачило розуму при гостях сказати, що ти підлогу миєш! Над нами тепер усі родичі сміються
— Синку, а що тобі подарувати на іменини? Кухонний комбайн або набір сковорідок чи каструль? Ну що ти на мене так дивишся? Ці речі тобі точно в господарстві
Свекруха поставила перед Ганною кухоль і відкрила холодильник, щоб дістати якісь банки. Кухоль був брудний. Аня дуже здивувалася цьому, зазирнула в кухоль сина, очікуючи, що це просто їй дістався такий. Але ні. І в нього на колись світлому внутрішньому боці кухля явно виднілися «річні кільця» від чаю чи кави. Аня перевела погляд на розпочату баночку з медом. Та була липка, в бурштинових краплях. Тарілки, що Тетяна Андріївна поставила перед гостями, теж чистотою не вирізнялися. Ганна занервувала. Узяла свій кухоль і сина, встала, щоб їх помити
Ганна «віддячила» матері чоловіка після того, як побачила, в якому брудному кухлі та подає їй чай. — Ой, радість яка, мої рідненькі приїхали! Які молодці! Давайте за стіл!
Яке ж було здивування свекрухи, коли вона побачила щасливих онуків, які наминали гамбургери і запивали їх колою. А навпроти них сиділа її невістка, спритно орудуючи ножем і виделкою, вона жувала великий стейк із м’яса. Марія Семенівна підійшла до столика і втупилася на Ірину. Побачивши перед собою свекруху, та перестала жувати, опустила очі й витерла рот серветкою. — Тобі не соромно, Іро? Усім світом для вас гроші збирали, бажали вам якнайшвидше зробити ремонт і купити продукти, щоб діти домашню їжу їли! А ти!.. – із докором вимовила Марія Семенівна
Марія Семенівна збиралася в магазин. Більшість продуктів закінчилася ще днями. Пенсіонерка ледве дотягнула до пенсії, і сьогодні прийшла її заслужена багаторічною працею допомога. Треба купити крупи, макарони, дещо
— Слухай, а куди мама твого благовірного діває свої незліченні тисячі від оренди трьох квартир? – не розуміє подруга. – Харчується ікрою та лобстерами? Одягається від кутюр? Відпустки на Кубі проводить, а вихідні в Парижі? Та що ти! Нікуди вона гроші не витрачає. Відпочиває вдома або до приятельки на дачу виїжджає на тиждень, харчується дуже скромно, одягається… одягу в неї вистачає, але таких грошей він не вартий, звісно. Гроші свекруха збирає. Заради того, щоб збирати. Скільки в неї – ми не знаємо, вона взагалі не любить це питання порушувати
— Інших варіантів і не було в нас, – сумно каже Діана. – І з того, що свекруха так старанно натякала на те, що з нетерпінням онуків чекає,
Здавалося б, у Ангеліни вихідні на роботі будуть, можна поки що переїхати до мами в заміський будинок, пересидіти там, а потім уже спокійно перебратися в нову орендовану квартиру. Речі в них із сином, звісно, є. Але не меблі, подруга готова відправити на допомогу свого чоловіка з машиною. Тільки мама Ліни відмовила. Категорично. І у зустрічі Нового року, і в тимчасовому проживанні протягом 10-ти днів. — Вирішуй свої питання сама, а на мене це не вішай
— Дякую, що хоч ти допомагаєш, – каже Ангеліна подрузі. – Усе так навалилося, жах просто. Ну гаразд, не до святкового столу, куплю тільки солодощі Ілюші, добре хоч
— Ви купили курей, щоб Аллу годувати? – не могла повірити в почуте Таня. – Сестриці тридцять років, вона давно доросла і не бідна панянка. — Для нас ви завжди залишаєтеся дітьми, – міркувала Віра Петрівна. – Ми завжди готові з батьком останнє віддати заради вас
— Ви купили курей, щоб Аллу годувати? – не могла повірити в почуте Таня. – Сестриці тридцять років, вона давно доросла і не бідна панянка. — Для нас
Павло дивився на своє маленьке диво, відкривши рота, і мало не забув вручити букети. Білий медсестрі, а яскраво-червоний коханій дружині, яка подарувала чоловікові дитину. Медсестра, судячи з усього, чекала більшого, ніж просто букет квітів, тому недбало кивнула. А ось Люда прийняла свій шалено красивий презент із важким зітханням. І знав Павло, про що дружина думає в цей момент. Букети дорогі, занадто дорогі для них. Зайва трата грошей, які могли б бути витрачені на більш потрібні справи
Морозним грудневим ранком біля високого ґанку будівлі, в якій дарують немовлятам життя тендітні жінки, припаркувалася старенька дев’ятка. З-за керма метушливо показався молодий симпатичний чоловік і дістав із заднього

You cannot copy content of this page