Головна

Життєві історії

— Усе можна купити, – вважає жінка. – Але коштує зараз усе так дорого. Туди сто гривень, сюди тисяча гривень, от і виходить уже непогана сума. У нас усе своє: м’ясо, яйця, овочі, морозилку влітку забиваємо під зав’язку ягодами, напівфабрикати робимо, заготовки різні
Життєві історії 0
— І ось це «Ну допоможіть, ви ж можете», мене просто вже бісить, – зізнається подрузі Віра. – Хто її туди їхати змушував? Ми й так з її
— А ввечері зібралася їхати додому, сунулася в чоботи – заважає щось, – хитає головою Любов Вікторівна. – Подивилася, та й висипала з кожного чобітка по купці нігтів! Звичайних обрізків. Гидливо, звісно, але вона навіть значення цьому не надала, хоча й здивувалася: пристойна організація, а хтось такою нісенітницею страждає
Життєві історії 0
— І я ніколи в це не вірила взагалі, вважала бісовщиною, я навіть відповідних програм по телевізору ніколи не дивилася, – засмучена Любов Вікторівна. — Дійсно, морок якийсь.
— Доведеться мамо, – стиснув губи Артем. – Коли я з Ритою розлучуся, ми з Олею жити почнемо. Ти не переживай, Олю тобі нічому вчити не доведеться. Це тобі не дитбудинок-Ритка. — Не смій, не смій Риту обзивати! І кидати її теж не смій
Життєві історії 0
Над круглим столом з ажурною скатертиною горіла теплим світлом низько опущена люстра, створюючи відчуття затишку. На столі рівно розставлені тарілочки з красивою нарізкою. Салатик, фрукти. Не те, щоб
Вони навіть не намагалися прислухатися, коли раптом у лісову тишу врізався звук машини. Це був позашляховик, який дивом проїжджав у цей час. Водій і його пасажир допомогли жінкам сісти і, додавши газу, поїхали до станції, дорогою викликавши швидку
Життєві історії 0
— Далеко ми зайшли… ти дорогу хоч пам’ятаєш? Я от зрозуміти не можу, куди ми забрели. — Ми дорогою йшли, а де вона тепер – не видно… слухай,
Якщо на Марію платять хороші аліменти, а на Дарину часто зовсім нічого, тепер молодша має роздягненою ходити? І котлет їй за вечерею не належить давати, нехай їсть одні макарони?
Життєві історії 0
— Побачила на Даринці новий комбінезон і влаштувала мені чергову лайку на тему того, що я обділяю свою старшу доньку на користь молодшої, – розповідає Лариса. — Я
Мовляв, зі мною розлучається, а не з дітьми, а коли за кілька місяців у нього на стороні не зрослося, а я прощати відмовилася, перевзувся в повітрі. Ой, чого в нас потім тільки не було: і квартиру ділив, і ложки з рушниками, і аліменти затискав, і працювати влаштовувався без оформлення, тільки щоб мені виплати йшли поменше
Життєві історії 0
На на Олену Іванівну діти образилися, син ще якось дзвонить раз на місяць, а дочка і не дзвонить, і не пише, і фото онуків не висилає. За що?
— Раз треба, Костику, значить, нехай живе, у мене місця багато. Ти тільки продуктів нам купи, щоб у магазин не бігати, і не турбуйся. Костянтин залишив Ганну Степанівну в тітки, а сам, списавши адресу з паспорта, поїхав до сина
Життєві історії 0
— Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів її. Другий таксист, що стояв поруч, погладив свій великий живіт і кивнув. — Бачив.
– Степане, я так дивлюся, щось твій Олежик взагалі на тебе несхожий, може, від сусіда? – гиготіли за чаркою чоловіки
Життєві історії 0
Степан любив рибалити ще з дитинства й навіть вже одружений святкував свій день народження в чоловічій компанії зі свіжою рибною юшкою біля озера. Цього разу він вирішив взяти
А ходила така наївна, ввічлива, здрастуйте, тітко Поліна, скажіть, будь ласка, тітка Поліна. Он як
Життєві історії 0
– Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде,
Багато років тому я відмовилася від дитини через маму, за цей гріх розплачуюся до сьогодні
Життєві історії 0
Це було перше Юліне кохання. Вона вірила, що її обранець особливий, а всі почуття між ними – щирі, захопливі та єдині. На першому курсі університету вона вже з

You cannot copy content of this page