Головна

Життєві історії

— Коханий, а що як… – почала вона тихо, підморгнувши чоловікові. – Нехай приїжджають на дачу. Тільки попередь, що щоб самі продукти купили для себе і напої, у нас на всіх не вистачить. Дмитро підняв брови, але швидко зрозумів, до чого вона хилить. Він знову взяв телефон. — Мамо, слухай, якщо вже ви приїхали, давайте так: ми будемо зустрічати Новий рік на дачі. Приїжджайте до нас сюди, але дорогою заїдьте в магазин і купіть усе, що потрібно
Життєві історії 0
— Ми встигнемо сьогодні все? – Лариса стиснула губи, укладаючи в багажник коробку з новорічними іграшками. — Звісно, – Дмитро нахилився, щоб підтягнути ремінь, і грюкнув по кришці
— Мамо, ти ж на картинах начебто непогано заробляєш? Допоможи мені з купівлею подарунків для сім’ї? — Синку, ти гроші в мене просиш? – стримано поцікавилася Світлана Михайлівна. – Якщо вам не вистачає, шукай підробіток. Пам’ятаєш, як ти мені колись так сказав? Я скористалася твоєю порадою, от і ти моєю скористайся, поки не пізно
Життєві історії 0
Світлана Михайлівна стояла біля вікна своєї великої порожньої квартири і дивилася на вулицю. Вітер розгойдував масивні гілки дерев за вікном, немов нагадуючи про те, як швидко пролетіли роки.
— Ви з дуба впали обидва? – проскрипіла зубами Ганна Антонівна. – Я не вірю своїм вухам. Яка ще дитина?! — Звичайна! — Рано ще. Вона вам не потрібна! – жінка владно стукнула по столу кулаком. — Чому це? – з викликом запитав Віталій. — Тому що в нас були зовсім інші плани! Ні, ні, навіть не думайте, – похитала головою засмучена мати і голосно схлипнула. – Краще б ви сказали, що квадрати вирішили розширити, ніж усе це
Життєві історії 0
— Ну чого ви нас кликали? – пробасила з порога Ганна Антонівна, на ходу знімаючи з шиї шарф. – Ох запарилася я. На вулиці пекельна спека, наче й
— Що за дурість? – фиркнула вона, коли Іра озвучила їй прохання телефоном. – Завжди на такі події всі ходять сім’ями, і я вперше чую таке образливе прохання. — Олю, ну ти зрозумій, – спробувала Іра пояснити свою позицію, – і дітям буде нудно і важко просидіти так довго, і дорослі будуть переживати і стежити за ними. Вони можуть втрутитися в програму, лопнути кулі, та навіть собі нашкодити! Наш зал розташований на третьому поверсі ресторану, там круті сходи
Життєві історії 0
Антон та Іра готувалися до весілля. Загалом, усе, як у всіх. Банкетний зал, виїзна церемонія, ведучий, фотограф. Без будь-яких надмірностей, але все ж торжество. Коли стали складати список
– Бабусю, ми в місто, години через дві повернемося, не сумуй. Дітей я погодувала, вони й не прокинуться, – Ірина зазирнула в закуток за грубкою
Життєві історії 0
– Бабусю, ми в місто, години через дві повернемося, не сумуй. Дітей я погодувала, вони й не прокинуться, – Ірина зазирнула в закуток за грубкою, поправила Аліні хустку, що збилася
І раптом лихо, залишилася без грошей – роботу втратила, живи як хочеш. А у неї великий собака. Сама, як кажуть, перетерпиш – у банках та коробках локшина, квасоля, крупи. Можна без хліба жити та пити кип’ячену воду замість чаю. А собака?
Життєві історії 0
Жінка середнього віку купила квартиру-студію в розстрочку. До цього по чужих кутах тинялася. І ось радість – свій дах… Напружилася, зробила стерпний ремонт – підлогу, стелі, шпалери на
— Я все для тебе, все для сім’ї, а ти! – обурилася Олена. – Зрадник! — Стомився я, Олено, втомився, розумієш, – відповів чоловік. – Не хочу економити! Не хочу носити зашиті шкарпетки і їсти котлети з хліба! Я нормально заробляю, можу дозволити нормально жити, але не можу… Через тебе! — Я збираю на майбутнє, – виправдовувалася жінка. — На яке майбутнє? – холодно запитав Костянтин. – Ми живемо разом майже десять років. На що востаннє ти витрачала велику суму? Коли настане це майбутнє
Життєві історії 0
Біля каси товпилася черга. Олена Володимирівна, намагаючись не звертати уваги на роздратовані зітхання за спиною, ретельно вивчала виданий продавцем чек. — Ви мене обрахували, – заявила жінка. –
«Від тата», – Іра відкрила абсолютно білий конверт. Там були гроші. Рівно стільки, скільки донька зазвичай просила на манікюр. Від мами й бабусі теж були конверти з грошима, і теж на манікюр. Навіть дідусь не лишився осторонь і поклав у старий конверт гроші для онуки, підписавши фломастером поверх надрукованих літер. «Онучці Іринці на манікУр»
Життєві історії 0
— Мамо, дай на манікюр, хочу новорічний дизайн. — Ой, Ірочко, а в мене немає вільних грошей, усі на приготування до свята пішли. Вбрання вам усім купила. А
— Ти вирішив, що цього року мені нічого не треба дарувати? — Почекай… Але ж ти теж мені нічого не подарувала… — У сенсі?! Я тобі подарунок під ялинку поклала ще перед тим, як спати піти. І я чула, що вранці ти вставав і заходив у вітальню. Ти кого хочеш обдурити? Сам себе? — Нікого я не хочу обдурити. Я вранці вставав, щоб тобі подарунок під ялинку покласти
Життєві історії 0
Чоловік із дружиною в піжамі й капцях задумливо дивилися під ялинку, здивовано переглядалися і мовчали… Вони явно не очікували побачити те, що побачили. — Іро, і як це
Зятя все влаштовує. Теща працює, грошей на витрати вистачає, йому й напружуватися не треба. До того ж, свої овочі з села. Зять допоміг би мені в городі, але от біда, машини немає. Це він натякає, щоб я дала грошей на машину. Вони знають, що в мене є заощадження, а я боюся останнє віддати і залишитися з нульовим балансом. До того ж, моїх заощаджень на машину ніяк не вистачить
Життєві історії 0
На вихідні Алла, як завжди, приїхала до матері. Матері 78 років, вона давно живе одна. За два дні донька встигає зробити в хаті прибирання, випрати білизну. Машинки-автомата, як

You cannot copy content of this page