— Ти краще закусуй, закусуй. — підштовхнула чоловіка ліктем Оленку свекруха Ганна Семенівна. “Закусуй, закусуй” — передражнила про себе Олена
Олена втомлено оглянула новорічний стіл: накрили, постаралися, і подарунки Олексію з Ксенією купили, тепер, щоправда, заощаджувати треба буде до весни. Олена глянула на чоловіка Грицю, який готувався відкривати
Важко зітхнувши, Гліб роздягнувся і пройшов на кухню, у роті з учорашнього дня не було жодної крихти, від голоду і втоми вже паморочилося в голові, але на кухонному столі на нього чекала лише самотня пачка локшини швидкого приготування. Але звідки ж тоді відчувався цей чудовий запах справжньої домашньої їжі, яку Тамара вже не готувала, напевно, цілу вічність. Здебільшого вони купували вже готові страви в супермаркеті неподалік. Його погляд упав на відро для сміття, в якому лежали пакування з-під їжі з логотипом не такого вже й дешевого кафе, що розташоване через дорогу
Гліб познайомився з Тамарою, коли приїхав у невелике містечко у відрядження. Дівчина швидко запаморочила його голову, і через кілька місяців, коли настав час повертатися, він вирішив – Тамару
Тут Борис зрозумів, що настав час відповісти на випад дружини. Він підвівся, крякнув, подивився на онуку, що зовсім притихла, знітилася, і заговорив: — Не слухай її, внученько. Послухай краще свого мудрого, на відміну від баби, діда. Не будь такою скандальною, як вона. Присікай одразу скандалістів. Не водися з ними! Не будь такою буркотливою як твоя баба! Намагайся в усьому бути схожою на свого благородного діда, вкрай змученого твоєю недбайливою бабцею! Будь здоровенькою і щасливою. За тебе
— Розлучення! – заволав чоловік. – Завтра ж піду до суду із заявою! Жодної хвилини з тобою більше не хочу жити! Усе, досить, набридло! Ні романтики! Ні розуму!
— Ви, справді, готові тягнути за двісті кілометрів контейнери і каструлі з їжею? – не розуміла Таня. – Вам із батьком доведеться витрачатися на продукти, потім на бензин, а я не пригадую, щоб ви були дуже заможними людьми. — Ну, вже домовилися, тож нічого страшного, – переконувала її Тамара. – Ми обіцяли твоїй свекрусі, що все буде добре. Та й нам із батьком буде втіхою можливість зайвий раз онука побачити
— Ну і навіщо нам таке святкування Нового року? – обурено запитувала Тамара у чоловіка. – Свати знову пропонують зібратися всім у дітей, але ми ж прекрасно пам’ятаємо
Мама завжди каже: — Навіщо мені нова кофта, я все одно стара. Краще вам із онукою грошей дам
Моїй дочці Ірині 25 років. Нещодавно вона зібралася заміж. Підготовка до весілля йшла повним ходом — сукня була обрана, меню узгоджено, майже всі запрошення надіслані. Але тут виникла
— А шоколадку тобі можна подарувати? Так просто? — Так просто можна. Я віднесу сестрі. Їй п’ять років вона любить. Дякую, тітко
Стоїть хлопчик років дев’яти на узбіччі біля траси. Продає гриби. Під’їжджаємо. Купую лисички. Цікавлюся: — А що ти один торгуєш? Собі, мабуть, на телефон заробляєш? — Ні, вже є.
Сусіди засуджують і посміюються, але проходячи повз зарості живих троянд, милуються, ні в кого більше таких у всьому селі немає. Сама Ельза своїх красунь, як за дітками доглядає, підгодовує, поливає, від холоду вкриває, навіть ніби розмовляє з ними
Старий будинок виявився нікому не потрібен і стояв все літо, сумно дивлячись запиленими вікнами на навколишній світ. Ніхто не помічав, що іноді, вечорами, у вікні з’являється кудлата голова
— Мамо, мені його тітка віддала. Сказала, що його Муркотик звуть. І ще сказала, що ти будеш рада і щоб ми з тобою його берегли
Коли Валерій приходив до Зінаїди, вона буквально на очах дуріла. Це від щастя. Метушилася, починала чепуритись, ховати під подушки розкидані речі, які приміряла перед його приходом, і виплутувати
Ще півтора року тому чоловік і свекруха кружляли навколо Оксани і вмовляли зважитися на другу дитину. Тепер вона чула тільки невдоволення і вічні претензії у відповідь на прохання про допомогу або необхідність у грошах. — Одна дитина в сім’ї виросте егоїстом, і взагалі, Дарині потрібен братик, а Петрику – спадкоємець, – висловлювалася тоді Галина Петрівна. — Спадкоємець престолу, титулу чи родинного замку? – не розуміла Оксана. – Зараз час важкий, нам хоча б одну дитину нормально на ноги поставити і все необхідне дати
Оксана складала список необхідних покупок і намагалася зрозуміти, на які пункти його можна скоротити через брак грошей. — Ми насилу дотягуємо до твоєї зарплати, – втомлено говорила вона
Настя накупила прикрас, по всьому будинку були тепер розвішані новорічні вінки з ялинових гілок і фігурки снігових ангелів. Дванадцять червоних тканинних чобітків відважно охороняли книжкові полиці, свічки в кришталевих свічниках прикрашали стіл. — А ялинка в нас буде? – запитала Настя. – А то я завтра кульок зібралася накупити… — Ялинку? – цього Юра вже очікував. – А чи не перебір? — Ти що! – обурилася Настя. – Який же Новий рік без ялинки? — А куди нам її ставити? – Юра окинув поглядом вітальню
Настя з нетерпінням чекала Нового року. Юра потурав дружині. Для них, це був особливий день – перше таке велике свято в ролі молодят. Настя накупила прикрас, по всьому

You cannot copy content of this page