Головна

Життєві історії

Незабаром приїхали свати з села… По осені весілля відгриміли. Те саме, на якому Тамара Вікторівна постійно лила сльози. Впала в істерику на другий день, коли гості нареченого катали її в садовій тачці та виваляли в брудній калюжі, приготованій з вечора. Усім смішно, а їй огидно
Життєві історії 0
Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед – губи червоні, горять, так багато їм бажали щастя. Гостей було чоловік 150, за
Борис, немов враз осмілів, обвів очима всіх присутніх і урочисто повідомив, мовляв, а ось не буду, і все тут! А то дивіться, взяли моду! Їй-Богу, ненормальні! У всіх нормальних, пристойних сім’ях борщ належить їсти строго на обід, і ніяк інакше. А якщо борщ на вечерю їсти, то отже, і сім’я ненормальна, і люди, у сім’ї цій живуть, ніякі не пристойні, або ж в злиднях
Життєві історії 0
Наталя, розливши по тарілках борщ, що залишився з обіду, порізала хліб великими скибками, дістала з морозилки сало, порізане заздалегідь, нашвидкуруч покришила огірок, розігріла круглу молоду картопельку і покликала
— Ми спочатку хотіли зупинитися в готелі. Думали, що в цьому місті в нас нікого з родичів немає. А потім згадали, що у нас же тут є ти. Розумієш?
Життєві історії 0
Телефон розбудив Валентину о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — відповіла Валентина. — Валю? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валентина.
За той час, поки Олена росла, у неї змінилися три вітчими. — Ну не сидіти ж мені одній, – говорила Ірина Петрівна доньці. – Адже ти у мене зʼявилась у двадцять років, для себе і не жила, вважай. Олена беззаперечно знайомилася з черговим дядьком Юрою або дядьком Сашком. Поводилася слухняно і ввічливо. А вечорами, вже лежачи в ліжку і дивлячись у стелю, мріяла: «Господи, скоріше б я вже виросла. Як же набридло всім догоджати, відповідати і мовчати! Ось поїду від мами і заживу своїм справжнім життям»
Життєві історії 0
Олена тихо плакала, боячись розбудити Сергійка. Але ж їй здавалося, що запас сліз вона вичерпала ще півроку тому, коли аварія забрала в неї чоловіка, Ігоря. Виявляється, ні. Безробіття,
— Я, бабусю, з компанії, де роблять прилади, за допомогою яких вода з крана джерельною стає. Чистою і свіжою, як у стародавні часи, коли хімії не було і можна було пити водичку просто з річки
Життєві історії 0
Після дзвінка, майже одразу, наче чекала, двері відчинила старенька бабуся років вісімдесяти. — Здрастуйте. — Доброго дня, юначе. — Ви так сміливо двері відчиняєте, навіть хто там не питаєте, не
Згадала Катя, як ще бабуся в дитинстві, піднявши голову до неба, просила Бога послати дощик у разі посухи або, навпаки, тепла, щоб погріло яскраве сонечко землю, щоб людям бути з урожаєм. — Напевно, чи просимо погано нині, чи слухати нас уже не хочуть там, на небі
Життєві історії 0
Усе, все пропало! Катерина Федорівна з тугою дивилася на те, як результати її багатоденної праці знищила безжальна стихія. Полікарбонат з теплиці розтріпало так, що листи валяються по всьому
— Усе я зрозуміла. Пожаліти треба? У тебе є я для цього. А Ганна… Поль, вона й не повинна тебе любити. Розумієш? – голос Оксани змінювався. – Не кожна може чужу дитину прийняти, як свою. Та ще й якщо своя хвора. — Як думаєш, вона злиться на мене за те, що я здорова? – Поліна видавала те, про що думала весь час, але чим поділитися ні з ким не наважувалася
Життєві історії 0
— Я не розумію, що їй потрібно! Сита, одягнена, взута, все є! Так, чому вона так себе поводить? Чому таке ставлення? – Анна жбурнула недопрасовану сорочку на диван,
— Може здамо тепер Юру в спеціальний дитбудинок? Оскільки у нас нормальний син є?
Життєві історії 0
Юрка батьки дуже чекали. Але все проходило важко і дитина була недоношеною. Лежала в кювезі. Багато систем органів виявилися недорозвиненими. ШВЛ. Дві операції. Відшарування сітківки. Двічі з дитиною
— Заради Бога, вибачте мене! — почала вона вибачатися, розуміючи, що її вибачення звучать досить безглуздо. — Я не думала, що калюжа виявиться такою глибокою
Життєві історії 0
Олена це зрозуміла тільки тоді, коли, не зменшуючи швидкості, промчала нею на своєму автомобілі, і з ніг до голови окропила якогось чоловіка, який стояв на самоті на автобусній
Тебе ж засміють твої колеги, сусіди. На кого зазіхнув? На селючку брудну. Що сказати дітям? Що їхній інтелігентний тато втік до селючки
Життєві історії 0
— Ти йдеш від мене до цієї селючки? — моя дружина дивувалася. — Не називай так, будь ласка, Галину. Усе вирішено, Інно. Вибач, — я швидко збирав свої речі.  —

You cannot copy content of this page