– Вона чудово розуміє, що в тебе водяться грошики. І що ви, комп’ютерники, добре влаштувалися. І що ти через років п’ять, непристойно багато зароблятимеш. – Антонова мама зняла окуляри, відсунула тарілку і присунулася до сина
– До мене приїжджає мати, тож тобі треба звільнити квартиру. – Не зрозуміла? – Тамара з обуренням глянула на Антона. – Ти хочеш, щоб я на місяць з’їхала з усіма речами? Може
– Який у мене мудрий батько, – трохи заспокоївшись, вирішила Рита, – Як добре, що він не відпустив мене. Я б там наламала дров. Мені буде важко тримати язик за зубами, але заради своєї подруги я намагатимусь ніколи не проговоритися
Рита та Віра товаришували з першого класу. Усі десять років вони просиділи за однією партою. Після школи їх зв’язок не перервався, вони постійно бачилися, в один і той
— Палац! Михайлику, це просто палац! Який ти в мене молодець! — Мамо, це не тільки я. Це наша з Катею спільна заслуга. — Звісно, звісно! – скоромовкою і звичним для неї тоном вимовила Зоя Ігорівна. Якщо чесно, то ніяк не можу зрозуміти, за що моя свекруха мене так не злюбила. Ми ніколи не сварилися, та ми взагалі практично не перетиналися з нею… Але вона в кожну нашу рідкісну зустріч норовить мене образити
Коли ми з Михайлом одружилися (а це було 12 років тому), то хотіли хоча б рік пожити в його мами. Ми планували гроші, подаровані на весілля, покласти в
– Та хіба мало по селі людей приїжджих вештається. Пам’ятаєш, нещодавно ходили по хатах покривала квітчасті пропонували, – люди чужі, очі темні, заздрісні, могли й порчу наслати
– Тося, чого така квола? – спитала сусідка, – Бачу, останнім часом, наче нездужала ти. – Та й справді, – відповіла Антоніна, якій 47 років, – І робити нічого не хочеться,
– Петро вважався нареченим заможним – батько виділив йому шматок землі, де хлопець став будувати будинок, Марія погано уявляла, як жити на своїй ділянці. Вона жила з батьками у міській квартирі
Марія Павлівна залишила чоловіка після 40 років шлюбу. Пішла з гучним скандалом – звинуватила чоловіка у тому, що він їй усе життя зіпсував. А Петро, ​​чоловік, звинуватив її
Віра Іванівна яблук насушила, рік то був у нас яблучний. Огірки, лечо, варення. Ну не залишати ж. Для кого я це все робила, для них. Мені не так багато і треба
Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але вже кінець жовтня. Воду відключили, час і додому. – Віірооо! Віро Іванівно, ти вдома?, – сусід
Аня обернулася і притиснула руки до грудей, вибачаючись, а потім розвела їх у сторони, сперечатися з Мариною не мало сенсу. Зовсім недавно вона купила машину, і неймовірно пишалася цим фактом. Усі пішоходи стали для неї людьми другого сорту, які через брак грошей ходять на своїх двох. І нічого, що машину купили частково в кредит, а частину оплатили батьки, і іноді грошей не вистачало, щоб заправити автомобіль бензином. Вона була впевнена, що красива дівчина за кермом обов’язково приверне увагу багатого чоловіка. І життя випещеної, заможної жінки, чекає на неї за найближчим рогом, потрібно тільки трохи почекати
— Дівчино, переставте машину в той кут, якщо вам не важко. Приємної зовнішності молодий чоловік років тридцяти, нахилився до вікна автомобіля. Синя робоча куртка з розпізнавальними знаками і
— Ну що ж, будемо грітися разом, – зітхнула вона, загорнула малюка у свій шарф і притиснула до грудей. У той момент Віра відчула тепло. Не тільки від маленького пухнастого тільця, а й десь глибше, у серці. — Тепер у нас буде свій Новий рік, Сірко, – сказала вона й пішла додому, уперше за довгий час відчуваючи, що поруч є хтось, кому вона справді потрібна
— Віро, ти знову за своє? – буркотливо пролунав голос мами по телефону. – Ну скільки можна жаліти всіх підряд? Краще подумай, з ким Новий рік відзначатимеш, а
— Марино Костянтинівно, ви не могли б ретельніше мити в моїй кімнаті. Минулого разу залишився пил, а я цього не терплю! – Морщила носик перша «невістка», студентка театрального вишу, яка вміла за частку секунди перетворюватися зі злісної фурії на милу зайчиху, щойно Костик з’являвся на порозі. — Марино! Перестань використовувати шкідливу хімію під час прибирання! Це страшенно шкодить екології. Я не потерплю у своїй кімнаті такого зневажливого ставлення до мого здоров’я! – Друга «невістка» з перших днів обрала агресивно-фамільярну тактику спілкування
— І тортик! Тортик купіть! – кричала одна невістка, намагаючись перекричати ввімкнений в іншій кімнаті телевізор. — Ніяких тортів! І так усі жиром запливли, як свині на відгодівлі!
«Напередодні Нового року знайдеш щастя на ялинковому базарі». Ксенія тоді посміялася і забула, порахувавши слова циганки маренням, але зараз, ніби окропом ошпарило – а може, недарма все так склалося, можливо, все до того й йшло? Задала собі питання, і ліниво запакувавши себе в зимове екіпірування, вийшла на вулицю
Ну ось, на настінному календарі залишився один листок. Ксенія з сумом оглянула свою кімнату. Жодного свята! Ялинки немає, прикрас немає, гірлянди немає, та навіть ніякого святкового настрою! Адже

You cannot copy content of this page