Головна

Життєві історії

Це кіт хоче на собі довести, хом’як — смачний та корисний звір. А дружити краще з котами, вони хоч би привабливі
Життєві історії 0
Марія зустріла хом’яка. Самотній, прекрасний як Джоні Депп, і такий самий потрібний у господарстві. Він переповзав дорогу у небезпечному місці. Розмір середній, шатен, очі сумні, неодружений. Він явно
Рік тому не стало бабусы, дід ще раніше, лишили двокімнатну квартиру мамі. Я попросила пожити там, але мама сказала, що здасть її в оренду, адже я маю, де жити
Життєві історії 0
Мені 34 роки, роботи постійної немає, свого житла теж. Після закінчення школи батьки сказали, що платне навчання це забаганка, досягти успіхів у житті можна і без освіти. Хоча
— Ну, Річарде, – сказав Борис, а пес нагострив вуха, почувши своє ім’я, і радісно завиляв хвостом. – Ось, тепер знаю, що ти – Річ, так мені сказав твій господар. А ось у мене до тебе послання від нього, – він розірвав пакет і дістав рушник. – Ось, Річ… Пес схопився і уткнувся носом у рушник. Скільки ж було в нього радості. Потім підійшов до Бориса і уткнувся йому в коліна, радісно скиглячи, мабуть дякував за звісточку від господаря. Адже він теж переживав
Життєві історії 0
Сніг упереміш із водою – рідка суміш, вона гидко хлюпала вод ногами в сирих досвітніх сутінках. Борис ішов на роботу цим раннім туманним ранком, було видно лише на
Розписали їх у сільраді, і всі гості прийшли в хату до батьків Матвія. Клавдія, коли переступила поріг хати й побачила накриті столи, навіть трохи була ошелешена. Усього було багато, а гості зраділи, коли побачили багато напоїв на столі. Господарі самі не пили і Матвій теж, але гості пили і веселилися, а мати Клавдії плакала від радості. Озиралася на всі боки й думала: — У який дім потрапила моя донька. На вікнах тюлеві фіранки, штори гарні, трюмо ледве не до стелі, меблі гарні, все гарно й добротно, Посуд гарний і дорогий
Життєві історії 0
Увійшовши до свого будинку з двору, Клавдія втомлено опустилася на диван у кімнаті, і як завжди подивилася на стіну, де в рамці висіла фотографія чоловіка Матвія. Їй скоро
— Вибачте, але чек не з нашого салону, це чек бару «Петта». Он він, через дорогу. А ваш молодий чоловік учора прийшов до мене перед закриттям і слізно просив подарувати йому який-небудь букет, на колінах повзав. Він сказав, що його обікрали, а у вас учора було торжество і вирішується його доля. Усе, що я змогла – це віддати букет, який планувала розібрати і викинути. У борг ми не даємо. Тож
Життєві історії 0
Ірина допомагала клієнтові у виборі квітів, як нервово дзенькнув дзвіночок, двері напружилися на пружині й ніяк не поверталися на місце. Іра вибачилася і вийшла з холодильного відділення. У
Олексій підняв очі від тарілки з варениками й уважно подивився на дружину. — Я слухаю. — Я подумала… можливо, ми зможемо здати одну з кімнат? Адже у нас трикімнатна квартира, і кімната Іллі пустує, – Марина говорила про сина, який навчався в іншому місті
Життєві історії 0
Марина прокинулася від будильника. Тьмяне світло осіннього ранку пробивалося крізь фіранки. Олексій, чоловік Марини, вже давно пішов на роботу, залишивши на столі записку: «Доброго ранку! Кава на плиті.
Увечері, коли двір вщух, з під’їзду крадькома вийшли двоє. Іллівна – стояти на варті, поки Валера звершує добру справу, а Зайцев – трясучись, як хвіст, але з ручною пилкою напереваги. Зашуршали в бузку, примірялися… — Ось тут пиляй! – веліла Іллівна. – Ця гілка найбільше мені заважає, з неї й почнемо
Життєві історії 0
Бабця Іллівна вирішила вирубати бузок. Жила бабця на першому поверсі, й у бузок “встромлялася” поглядом, коли хотіла подивитися, хто там входить у під’їзд або виходить із нього. Пізньої
Насолодившись увагою дівчат, і ще раз обізвавши тітку дурепою, Мишко піднявся і побрів до виходу. Забуті ним на підлозі хліб і макарони, турботливий персонал продуктового магазину, сунув йому в руку безкоштовно, як компенсацію. А противна тітка з носом як у орла, тихо йшла позаду, покашлювала винувато, переживаючи за здоров’я незнайомця. У голові шуміло і навіть клацало, але він не поспішав додому, йому після неприємного інциденту захотілося хоч трохи розвіятися
Життєві історії 0
— Куди йдеш, дурень, не бачиш, чи що? Висока, великоноса тітка з візком, промчала повз Мишка, і проїхала колесами по нових черевиках, притиснувши до стелажа з продуктами. І
А вже коли Микита одружився з Наталею – дівчиною з їхнього села, і один за одним у них зʼявилися дітки: дві дівчинки і хлопчик, так і зовсім Ангеліна відійшла на останнє місце. Усе найсолодше, найкраще насамперед віддавалося онукам від другої невістки. Саме для них Лідія Василівна відкладала з кожної зарплати копієчку, щоб у день народження порадувати дорогим подарунком. Саме про них завжди говорила з гордістю, хвалилася успіхами. А Ангеліни немов і не було
Життєві історії 0
Лідія Василівна старшу онуку недолюблювала. Вина Ангеліни була лише в тому, що її мати – Ритка-вертихвістка. Саме так називала першу невістку Лідія Василівна. Рита була тонкою і дзвінкою,
Далі мій мозок навіщось почав вигадувати варіанти дотепних діалогів, і я не помітила, як занурилася в дрімоту, крізь яку проникали звуки метро. Я прямо чула, як шумів поїзд, що наближався. Я стояла на краю платформи і бачила, немов у сповільненій зйомці, як цей хам підходить до мене і штовхає прямо на рейки. Я з жахом усвідомлювала, що це кінець
Життєві історії 0
Ця квартира мені сподобалася відразу, що повністю спростовує чутки про жіночу інтуїцію. Моя виявилася вельми ненадійною. Але звинувачувати інтуїцію нерозумно, особливо коли приймаєш таке важливе рішення, як купівля

You cannot copy content of this page