Життєві історії

— Іване, головне, ти за Кузею доглянь, м’ясо для нього в морозильнику в мішечках заморозила, молочка купила. На вулицю не випускай – бліх наловить, пісочок у туалеті міняй

Олександр нервово димів на балконі. Попільничкою була кругла, кришталева посудина, і злився. Просто закипав. Перший день відпустки був зіпсований. Зателефонувала вчителька сина. — Олександре Миколайовичу, а що з

Моє дитинство пройшло на Луганщині. Я жила з бабусею, дідусем, батьками. Коли мені було 7 років, то зʼявилась молодша сестра. У мої 9 років пішла з цього світу

— Це наш фірмовий рецепт, – гордо говорила 2 роки тому Марина Вікторівна, тоді ще моя майбутня свекруха, коли ми з її сином подали заяву і прийшли знайомитися,

— У нас із мамою різні холодильники, – каже Ганна, – розумію, що ситуація абсурдна, але інакше – ніяк. Продати квартиру і гроші розділити? Вона категорично проти. Ганні

Галина і Дмитро поверталися в місто. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити. Доля їх звела в тому віці, коли діти вже виросли, та підростали онуки. Обидва були

— Любий, тобі не здається, що наше життя стало нудним? – надувши губи-пельмені, заявила Анжела. — У сенсі? – не відриваючись від смартфона, запитав чоловік. — Ось раніше

— Ой, а пригостити мені вас нічим, – розводить руками свекруха в суботу, – хіба що чайник поставлю, та бутерброди з вершковим маслом зроблю. — Мамо, – каже

—  Та щось мені мій старий телевізор більше подобався, а в цього і кольори не ті, і люди якісь товсті та присадкуваті, і голову задирати доводиться, щоб дивитися

Мені її заспокоювати ніколи, та й бажання немає. Мені її, скільки себе пам’ятаю, в приклад ставили, а тепер у Оксанки депресія? Ну, а я тут до чого? –