Життєві історії 0
— Може все-таки нам? – обережно запитала дружина. — Та ну, Любо, хто б нам її приніс? Якщо тільки твій таємний шанувальник, – Михайло Петрович вирішив пожартувати. — Перестань, не до жартів, ялинка ж якраз біля наших дверей стоїть. Може, хто приходив, удома нас не застав, от і залишив. — А ми просили? Ні, не просили. Та й нікому ялинку нам нести. До того ж котрий рік штучну ставимо. Ні, Люба, це точно не наша. Але от питання: чия
— Звідки вона тут взялася? Може сусідам залишили? — А тоді навіщо тут кинули?
Життєві історії 0
Аліна вже хотіла вискочити і закричати, що вона тут. Що це вона – сюрприз. Мама налякається, або зрадіє, а потім вони посміються. Але дівчину дещо зупинило… голос супутника матері. Він був знайомий їй до болю. Ілля? А він що тут робить? Ні, треба вибиратися, а то виходить, як у поганому кіно. Напевно, мама попросила її чоловіка з чимось допомогти… вони ж сім’я, чому дивуватися? Тільки тому, що їй ніхто нічого не сказав
Вона сподівалася, що мати не запросить свого чергового молодого коханця зустрічати з ними Новий
Життєві історії 0
– Яка некрасива дитина, – подумала я. А потім я почала її фотографувати. І побачила її. Крізь цю непорушну похмуру маску. Вона ожила
Коли Ірині було два роки, вона жила в дитячому будинку. Я приїхала знімати дітей
Життєві історії 0
Ось ваша спадщина, Володимир Ілліч – нотаріус махнув рукою в сторону великого будинку. – А що, там хтось живе? – здивувався Володимир, побачивши дим над трубою. – Так. Давайте пройдемо і я вам все поясню – і чоловік першим пішов розчищеною доріжкою
Ось ваша спадщина, Володимир Ілліч – нотаріус махнув рукою в сторону великого будинку. – А що,
Життєві історії 0
Дарина вирішила не зволікати та перевірити чоловіка на чесність. Викликала таксі та вирушила за вказаною адресою. Дзвінок у двері і тут їй відчиняє та, кого вона ніяк не очікувала побачити
– Дарино, привіт! Впізнала? Дарину навіть пересмикнуло від такого звернення. Взагалі вона у своєму Києві
Життєві історії 0
– Ми просто перед виїздом карасів їли. Таких худих, солодкуватих, смажених до такої хрусткої скоринки, що ніякі чіпси порівняння не йдуть. Ще обговорювали, що раптом ви рибу приготуєте. Ваш лосось теж смачний, без сумніву, я спробувала, дякую. Але карасів я люблю більше, вибачте
– Що робитимемо, Борисе? Це ж треба, наречену в селі наш син знайшов, – Алла притиснула
Життєві історії 0
А в листопаді, Любочка повідомила Григорію, що в неї з його директором трапилося пізнє кохання, що вони хочуть одружитися і навіть завести дитину. Гриша хотів було йти розібратися з начальником по-чоловічому, потім розсудив, що цим нічого не виправиш і дружину відпустив. Друзі навперебій запрошували його зустрічати Новий рік разом, але настрою ніякого не було
Григорій брів святковим, прикрашеним до Нового року містом. Заглядав в ошатні вітрини. Такого Нового
Життєві історії 0
– У мене старенька мама, я пізня дитина. І покинути маму я не могла в жодному разі. Антон із цим погодився та переїхав жити до нас
Мій поки що чоловік родом з іншого міста. Давним давно його відправили до нас
Життєві історії 0
Ганна стояла на касі й пояснювала пенсіонерці, чим «Теляча» ковбаса відрізняється від «Філейної», аж раптом почула нестямний жіночий крик із підсобки. Дівчина одразу здогадалася, що це господиня магазину, як зазвичай, через чорний вхід зайшла. «Тільки от, чому вона кричить?». Аня згадала про кошеня і, сказавши пенсіонерці, що зараз повернеться, кинулася в підсобку, розуміючи, що зараз доведеться пояснювати Валентині Павлівні, що кошеня робить усередині магазину і чому воно лежить на її дивані
Маргарита Іванівна зібралася вже йти, як раптом почула дивний шум у спальні. — Ти
Життєві історії 0
Павлик чекав діда внизу, потім разом пішли до дверей, але тут їм напереріз кинулася якась жінка з сумками, кинулася, майже вже випередила, але тут послизнулася і з усього маху пірнула пінгвінчиком уперед, розтяглася, розкинувши руки й охаючи. Сумки вдарилися об обмерзлий асфальт, у них щось задзвеніло. По снігу розпливлася криваво-червона пляма, запахло варенням. — Малинове… – видихнула жінка. – Шкода
До поліклініки йшли мовчки. Павлик пихтів, ледве-ледве встигаючи за дідом, а той широкими кроками

You cannot copy content of this page