Життєві історії 0
Галю на лижах Мирон побачив одразу, але не зрозумів, що вона на них між грядок ялозить. Стоїть собі сусідка в полуниці й нехай стоїть. Помітив, коли вона ноги стала переставляти, щоб у зворотний бік піти. Помітив, розреготався. Комічно виглядала серед зелені Галина в лижних черевиках на лижах. Взимку куди не йшло, зустрічав її Мирон на сільській дорозі, обожнює сусідка прогулянки зимовим лісом, але ось влітку. — Привіт, Мироне, – махнула Галя. – Чого смієшся? — Спортсменка ти, Галино, до зимового сезону влітку готуєшся, як подивлюся
— Ой, Мироне, давно я так не сміялася! – Валентина трималася за живіт, а
Життєві історії 0
Мати Володимира, дійсно, маніпулювала сином, посилаючись на слабке здоров’я, користувалася будь-яким моментом, щоб викликати його до себе. Завжди з надривом, якнайшвидше. Володя часто ставив надумані прохання матері вище за прохання дружини, допомоги по дому або з дітьми. Не те щоб Тетяна була проти походів чоловіка до матері, ні. Але часом чоловік стояв перед вибором: догодити матері вкотре через дрібниці чи бути потрібним родині. І обирав матір
Дружина терпіла понад двадцять років те, що чоловік за кожним дзвінком до матері бігав,
Життєві історії 0
— Хотіла мандарини купити, а Ігор не зміг приїхати. Не на собі ж мені чотири ящики тягти, – нарікала донька, сівши за кухонний стіл. — Ось ти, Ритко, смішна. У нас із матір’ю ніколи автомобіля не було, а ми з нею і пральну машину, і холодильник додому якось доправили, раніше й доставки не було, це зараз усе швидко, не встигнеш кнопку натиснути – у двері дзвонять. Звикли ви до комфорту. Знаєш, а давай я з тобою завтра сходжу на ринок, купимо ми твої мандарини
Грудень місяць тільки почався, а Маргарита вже нічого не встигала. Минулого року вона одразу
Життєві історії 0
Пластикова виделка стала останньою краплею в цьому чаюванні. Ніна несподівано заплакала. Вона поставила тарілку на кухонний стіл і, ховаючи очі, почала швидко збиратися. — Мені пора… я вже спізнююся. Спасибі всім. — Ніно, почекай, – схаменулася мати. Ніна завмерла в дверях. Вона чомусь подумала, що мати приготувала подарунок і хоче зараз його вручити. — Ніно, а ти гардероб міняти не будеш? Чобітки чорненькі з минулого року залишилися в тебе? Катьці взуття потрібне
— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка
Життєві історії 0
— О! Поскакав наш Коник! Значить, і нам на зміну пора! Господи, це ж треба природі так дитя образити! І навіщо вона його тільки залишила? Про те, що думають про неї та її сина сусіди, Катя, звісно, знала. Але лаятися вона не любила і вважала, що якщо вже людині Бог серця і душі не дав, то поводитися «по-людськи» її все одно не змусиш. А тому, годі й час витрачати на те, щоб зрозуміти, чому люди бувають такими. Краще витратити його на щось корисне. Наприклад, привести до ладу своє житло або посадити ще одну троянду біля свого ґанку
— Іди, іди звідси! Нема чого тобі тут! – Клавдія Матвіївна поставила на стіл
Життєві історії 0
— Квартира — твоя, ти чоловіка годуєш, поїш, даєш грошей на оплату кредитів для його сестри. Сестра намовляє, чоловік ревнує. А ти намагаєшся довести всім, що ти хороша
Станція “Парк Шевченка”. — Вибачте, ви виходите? — Олег почув жіночий голос позаду себе.
Життєві історії 0
— І як тобі вдається стільки років із однією дружиною жити? У чому секрет? — мій брат щоразу, приходячи в гості, ставив ці запитання
— І як тобі вдається стільки років із однією дружиною жити? У чому секрет?
Життєві історії 0
— А з ким ти залишався, коли мама у лікарні лежала? — З бабусею. Тільки у неї серце хворе. Вона не любить маму
Два роки тому Вадим мав усе — сім’ю, дружину, плани на майбутнє, надії. Проте
Життєві історії 0
— Поки ти молода та гарна, потрібно правильно розпорядитися цим рухомим майном. Чоловік, зустрічаючи таку красуню, як ти, повинен тебе всім забезпечувати і задовольняти всі твої забаганки. Для того вони й існують. Не звертай уваги на жебраків та неперспективних. Кохання придумали дурні, яким більше нема чого запропонувати. А тобі є що, — повчала мама
Вона вийшла заміж. Чоловіка їй підбирала мама. Яка вчила дочку “правильним” речам. — Поки
Життєві історії 0
— Олеже… Ти все знаєш. Я… Просто в нього нікого нема, тільки ти… Не кидай його. Благаю… Якщо погодишся, все в Олени. Усі документи… Все… Втомилася, йди…
— У сенсі залишилося місяці зо два? Це що, жарт такий? Олено, ти жартуєш?!

You cannot copy content of this page