Життєві історії 0
— На 1500 тисячі, але це поки що. Ось це замовлення здамо вчасно і там подивимося, скоріше за все знову будемо зарплатню піднімати. Ту так, що скажете?
— З глузду з’їхала, це ж останні гроші! — відповіла Ірина. Марина простягнула купюру літній
Життєві історії 0
Даша акуратно змила залишки молока в раковині, і намагаючись не грюкати дверцятами, поставила пляшку в холодильник. — Молока мало залишилося, вранці кашу нема на чому варити дитині, – сказала вона бабусі, яка визирнула з кімнати, накидаючи на плечі пальтечко і вислизнула за двері. Старенька здивовано підняла брови, побачивши, як під пальто блиснула ошатна, синя сукня
— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не
Життєві історії 0
Утримання самця обходилося жінці надто дорого, зарплати його вистачало лише на обіди та вечері з великим шматком м’яса і ковбасу на сніданок. Донька теж виявилася не найрозумнішою дівчиною, принца на своєму життєвому шляху вона не зуміла зустріти. Той уявний коронований, на якого покладалися великі надії, лише наробив трьох дітей, а годувати й одягати їх довірив тещі. Коли на порозі з’явилася розлучена донька, з немовлям на руках, і з двома пристебнутими до спідниці малятами, Таня зрозуміла, спокійної старості в неї не буде
— Жінкооо, – ось так, у ніс, розтягуючи останню букву, зупинила Таню секретарка, довготелеса
Життєві історії 0
Цього літа приміське селище гуло від пліток, які переказували, як вулик. — Чули, Іван Жиленко знову одружився! — Відразу на двох! — Кажуть, сестри вони, дружини його! — Ось що творять, гарем розвели, безсоромні! Дурні вірили пліткам, а розумні раділи за хлопця, кому яке діло, з ким він живе
— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна
Життєві історії 0
— Не поїду! Куди мені, старій, їхати й ганьбитися? — мама ходила квартирою з кутка в куток, розриваючись між бажанням з’їздити і залишитися вдома
Із Євгенією мама познайомилася по інтернету роки три-чотири тому. Вони посварилися під одним постом
Життєві історії 0
За садом, на горі, сиділи сестри, вони дивилися, як горить рідний дім, де вони виросли, де чиясь мстива рука забирала їхніх рідних. Іскри летіли в темне небо, і здалося їм, що тонка, біла постать метушиться над полум’ям, а може це були білі птахи, стривожені вогнем
Вона прийшла знову, бліда, стояла біля вікна, і нервово смикала поясок від сукні. І
Життєві історії 0
— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде
Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у
Життєві історії 0
— Ну, ось перша пішла, – сказав батько після сватання, будучи вже “під мухою”. І з іншими також вийшло. Як помітить провожатого біля воріт, так хвіртку навстіж: – Заходь, зятем будеш! Наречений спочатку сахається від такої пропозиції, потім освоїться, придивиться і з Михайловичем – як кращі друзі. Так він всіх чотирьох заміж видав
— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і
Життєві історії 0
Ось і сьогодні розмова в лазні продовжилася темою про наречених: — Матусю, завтра йду на побачення з новою жінкою. Будь готова пробити дані її квартири, добре? — Ох, Толечка, – сплеснула руками Тамара Володимирівна, – Нінка на мене вже косо дивиться з твоїми перевірками. Ти б хоч їй коробку цукерок купив в подяку. А то вона натякає, що послуга платна. І більше нічого перевіряти не хоче
Анатолій вважав себе завидним нареченим. В якості потенційних наречених чоловік розглядав тільки жінок без
Життєві історії 0
Ну, зараз! Зараз людина похвалить його. Цілий день, не покладаючи лап і не шкодуючи зусиль, він носився квартирою, ловлячи цю нахабну муху. Втомився страшенно, але зловив! І тепер може пред’явити її й отримати цілком заслужену нагороду
Чоловік зайшов додому й охнув… Півроку тому йому подарували маленьке кошеня, яке назвали Кулею.

You cannot copy content of this page