Selena
— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Ліда йшла повз її будинок. — А я
Зіна вирішила, що вийде заміж лише за Віктора. Побачила його на студентській вечірці у друзів, і одразу ж вирішила. Це були далекі вісімдесяті. “Тусовки” ще були вечірками. Зіна
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе у дворі. Витерла піт із чола й вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. — Тоню, здрастуй! Розмова є.
— Татку, нам сьогодні мають привезти нову пральну машину, а трохи пізніше – забрати стару на смітник. Ти зможеш почекати в нас удома вантажників і проконтролювати це все?
На новому місці робочий стіл Дарини опинився поруч зі столом чоловіка приблизно її віку, який зовні був не дуже симпатичний. Він був невисокий, із помітним животиком і круглим
— А що, можна спробувати, бо якось нудно. Один раз – і забути. Назавжди. — З ним? — А що? — Він же… сидячий, так і сидить у
— Я все до останнього віддам своїй матері, якщо треба. Тещі допомагай сама. Її утримувати не зобов’язаний – відрізав Сергій без жодного жалю. Ось тільки на одні декретні
Одного чудового ранку Наталя Іванівна різко захотіла заміж. Ось 22 роки після розлучення не хотіла. Колишній чоловік за 15 років шлюбу примудрився на практиці довести їй, що добру
Олена дбайливо розклала по тарілках сніданок: собі — ніжну вівсянку, Вікторові — рум’яну картоплю, яєчню з апетитним беконом і соковитими помідорами. — Вітю, ти помітив, що твоя порція
— Та я ж не впораюся одночасно з тримісячним Микитою, домашніми клопотами та доглядом за твоєю матір’ю, — виправдовувалася Наталя перед чоловіком. — Ти ж знаєш, що її