Ромашкове кохання: початок однієї сільської історії
— А от коли в мене буде весілля, я хочу, щоб у руках був букет ромашок, — мрійливо промовила Тоня, дивлячись кудись у далечінь, де, мабуть, уже цвів
Йому ж не треба платити податків, зарплату персоналу, оренду, оплачувати обладнання, витратні матеріали. Тільки й чекає чоловік, який теж працею в житті пробивався, що приїде сестра тещі його кузена, і він їй безкоштовно все зробить, аби душа “сьомої води на киселі” була спокійна та радісна
— Маріє, не уявляєш, як мені це вже набридло! — голос Марії тремтить, а вона робить різкий жест долонею біля шиї. Цей жест красномовно показує: її терпінню прийшов
— Перестань! Скоро прийдуть Віктор із Настею, а в мене нічого не готово! Що з тобою?! Я вже разів двадцять об тебе спіткнулася! Вгамуйся! Але кіт не заспокоювався. Він раз у раз встрибував на підвіконня, вдивляючись у темряву за вікном
— Зінаїдо Петрівно, добридень! – сусідка махнула рукою, вітаючи Зінаїду, і одразу ж знову вхопилася за ручку візка, намагаючись вгамувати голосистого онука. — Добрий день! – кивнула у
— Бабо, кипить… Кинулася на кухню, прибрала кришку з каструлі і… застигла, повернулася до онука: — Ти що сказав? — Кипить… — промовив хлопчик з не меншим здивуванням, бо й сам не вірив. — Миколко, ти заговорив?! Скажи ще щось! — Ба-ба… — Ах, ти мій ріднесенький! — заголосила бабуся від щастя
— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї,
— Ну що ти нагнітаєш? Ну покликала мене мама на вечерю, і що? Вона б і тебе покликала, але ти сама з нею стосунки зіпсувала. А я, між іншим, чоловік. Мені, між іншим, м’ясо треба
— Дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Спокійно так, потім прийшов, наче нічого й не було, дочку на руки підхопив, пішов з нею
— Ну що, вбралася, нафарбувалася, купила тортик і ще деякі делікатеси і поїхала, подумала, чим чорт не жартує? Зустрів Галину біля воріт дачі чоловік, не дуже схожий на своє фото в соціальній мережі. І животик більший, і волосся менше, і очі в мішечках
— Анекдот, чисто анекдот, — розповідала мені знайома жінка на ім’я Галина. — Якби мені хтось розповідав подібне — не повірила б. Чесно кажучи, я б теж не
— Куди встигнути? У РАЦС чи що? — запитав Артем. — Їй всього вісімнадцять, та й нареченого ще не бачили. Напевно, такий самий шмаркач… — Тату, Микиті вже двадцять виповнилося… — Треба ж, який старий
— Мамо, тату, у мене для вас новина! Бабусенько, раз уже ти тут, можеш приєднуватися. Софія переможно поглянула на батьків. — Тату, ну залиш уже свій тренажер, у
Я нічого не сказала, я підбігла і Ритку відтягла, Льоня навіть отямитися не встиг. Але тут босоніжки мої нові підвели мене: нога підвернулася і я стала падати, а за собою і Ритку потягнула, звалилися обидві. Ритка верещить на всю вулицю, а я все одно її не відпускаю, раз уже впали, вирішила всю злість на ній вимістити… ой, як згадаю, соромно мені досі… треба ж, так зірвалася я
Ольга зупинилася навпроти перукарні, у вікні що світилося промайнула донька її хорошої знайомої – Соломія була вже майстром. — Зайти б, чи що, — подумала Ольга Петрівна, —
— Олеже, досить! Скільки можна? Я втомилася від твоїх «випадкових» візитів. Не треба дзвонити моїй мамі й каятися, просити її поговорити зі мною – не допоможе! Ми з’їхали від неї, тому що дістала тобою! Я скоро вже не витримаю, тому що всі тільки й кажуть, як Олег шкодує, як йому погано без нас, як він мріє повернути сім’ю
— Марійко! Марійко, – кричав Олег через дорогу. Марія тяжко зітхнула, поставила пакети з продуктами на бордюр, зупинилася. Подивилася на машину колишнього чоловіка на протилежному боці вулиці, втягнувши
— Матвійку, — питаю, — ти не хочеш цукерки? — Хочу, — відповідає, — але я вчора штани нові порвав, і мене мама покарала, сказала, тиждень буду без солодощів. Тут я вже не витримала! — Це в мами, — кажу онукові, — тиждень удома без солодощів, а в мене їж, скільки хочеш
З невісткою я посварилася, як то кажуть, “у пух і прах”. І не дивно, бо за сім років, що Ніна заміжня за моїм сином, я мовчала стільки, що

You cannot copy content of this page