Можна було покликати Оленку – запальну симпатяжку, з якою ми зустрічалися зрідка, і нічого серйозного між нами не було. Хтозна, як вона відреагує на пропозицію спільної ночівлі на чужій дачі. Я подумки перебрав ще кілька варіантів, і все більше мені хотілося написати Настусі
Вечірньої пори в четвер надійшло повідомлення від Валерки – мого щирого приятеля, можна сказати, друга. – Привіт, які плани на вихідні? – Та поки не знаю, там побачу.
– Дякуємо, дорогі свати, за вашу пропозицію, ми все обміркуємо й вам повідомимо! – широко усміхнулася Михайлова мама, Інна Сергіївна. – Так, а що тут думати? – щиро здивувалася Алла. – Все вже обміркували, ще вчора! – Ну, це ви обміркували, а нам ще порадитися потрібно
— Ма-амо, чуєш, мамо! — Ну, чого тобі? – нелюбезно відгукнулася мама Алла, неохоче відриваючись від телевізора. — Мамо, я заміж виходжу! – у дверях кімнати з’явилася донька
— Остапе, Остапе! — до кімнати забігла дружина. — Син телефонував, зараз із дівчиною прийде. — І чого ти розкричалася? — чоловік неохоче відірвався від телевізора. — Скільки він їх уже приводив, і жодної нормальної
— Остапе, Остапе! — до кімнати забігла дружина. — Син телефонував, зараз із дівчиною прийде. — І чого ти розкричалася? — чоловік неохоче відірвався від телевізора. — Скільки
Мачуха знову телефонувала: захотілося їй вареників приготувати, а пароварка нагорі, дістати нікому. Щоб її! — Дякую, що заїхала. Думала, зовсім забула стару. Треба б мені кота завести
На дачу рідко хтось приїздив, тому Ліда й повезла Сашка туди: там їх точно ніхто не дістане – ні його дружина, ні її мачуха. Що потрібно дружині Сашка,
— У мене мінус три фельдшери. Мені просто нікого завтра випускати на зміну. Я розумію, ти після нічної… Але зможеш залишитися ще на півдня? Потім, після обіду, Наталя Миколаївна вийде, відіспиться після нічної й прийде
Олена поспішала на зміну, до тих, хто відчайдушно потребував її допомоги. Що за дивна любов до роботи, де кожна хвилина — боротьба, а вдячність часто ховається за болем
Вона постійно намивала й натирала посуд до блиску, двічі на рік білила стіни, раз на рік фарбувала дерев’яну підлогу, прала килими й доріжки, постійно прала постільну білизну та старенькі фіранки, змінюючи їх до великих свят – Великодня та Преображення
— Ой, Миколочко, Вірочко, заходьте, мої любі. Що ж ви не попередили, що до мене завітаєте? Я ж і наготувати нічого путнього не встигла, та й в хаті
Ну скажіть мені, де ви зараз знайдете справжню сметану? Оту, щоб не кисла була, а пахла вершками, щоб ложка в ній стояла, як у густому киселі? Та ніде! А яйця домашні – це ж справжня пісня, сонечко в шкаралупі! Жовток яскравий, як літнє сонце на світанку, а головне – смак у них є, справжній, насичений
Як тільки мої ноги ступили на сільську землю моїх предків, мене огорнуло нестримне бажання готувати собі їжу виключно з тих справжніх, домашніх продуктів, якими щедро обдаровувала мене добра
— Максе, вставай, я нам сніданок приготувала, — так почалися їхні перші незгоди. — Лізок, я не хочу, дай мені поспати! Я ліг під ранок! — стогнав Макс, забираючись під ковдру з головою. — Ну Максе, я для кого готувала? Це свинство з твого боку! — ображалася Ліза
— А я ж тобі казала: в сумнівних барах із гарними хлопцями порядні дівчата не знайомляться! — мовила подруга, вирішивши “підтримати” Лізу після того, як пішов чоловік. От
Особисто я вважала, що свекруха моєї сестри Оксани – найтерплячіша з жінок. Мало того, що вона пустила до себе жити сім’ю сина, так вона ще й впрягалася по повній програмі в догляд за онуком, готувала на всю сім’ю
Ми з моєю молодшою сестричкою живемо одне від одного недалеко. Стосунки – так собі. Оксана завжди була собі на умі, занадто хитренька, перед батьками мене завжди підставляла. Відтоді
— Мамо, як ти це робиш? — із захопленням запитала Катя, яка спостерігала цю ідилію протягом двох тижнів. — У домі порядок, повно їжі, Тимко про чипси забув! Про мультики! Ти навіть встигла його ведмедикові лапу пришити! — Усе просто, дівчинко моя, — усміхнулася Маргарита Павлівна, — потрібно просто бути поруч
Усього пів року тому Катя зі скандалом вигнала «старомодну» няню й самовпевнено заявила: — Я чудово впораюся без неї! Сама! Маргарита Павлівна намагалася переконати доньку, наводила вагомі аргументи

You cannot copy content of this page