Selena

— Бабо, Олю. Бабо, Олю. – Трохи голосніше кличе Валя, бачачи, що бабуся не реагує. — Що, маківка моя? – Запитує баба Оля, не відриваючись від роботи. За

— Алло, борщ! – крикнув Борис, заходячи в будинок. — Та постривай ти…, – Алла буркнула собі під ніс, – Борю, біда! Подивися, що в городі знайшла! Алла

— Боюся тільки, що молодшенька моя може проговоритися. Вона з Зоєю не особливо дружна. Немов засвоїла ставлення до неї з боку свого батька, – ділиться з подругою Інна.

Діана мовчки дивилася на ще молоду, сповнену сил жінку, що сидить зараз перед нею із застиглим на гарному доглянутому обличчі виразом безвиході й безпросвітної туги, і не впізнавала

Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким незвичайним. Олена знала про це напевно, тут колись була дача її батьків. Ах, знати

Ліс так і вабив. Особливо в спекотні дні. Прилягти б під берізкою, сховавшись у тіні, слухаючи, як дзижчить джміль, і на галявинах розноситься аромат суниць, уже стиглих, ягід,

Снігу намело до самих дахів. Вдень такий білий, що очі сліпить, і тільки місцями – з блакитним відливом. Уже вдосталь накатавшись на санях, молодь розбрелася по домівках. Та

Софія колись до нестями мріяла вийти заміж. Боялася залишитися старою дівою. Цей страх вселила їй мати, яка з презирством ставилася до незаміжніх панянок. — Якщо заміж не вийшла,

— Приїхала вночі, від станції на таксі дісталася, ми з чоловіком нічого не знали навіть. Речі з собою тільки її, з животом на собі багато не відвезеш, –

— Не забудь, у мене в суботу ювілей! – у сотий раз нагадала Ніна Юріївна своїй доньці Карині. – Приїжджайте раніше, до основних гостей. — Мамо, та пам’ятаю