Головна

Місяць: Листопад 2024

Мишко відчинив ключем двері, і Лисий метнувся тінню відразу йому в ноги, за ним вальяжно виплив Пух. Вони навперебій лаяли Мишка, нявкаючи на всю квартиру за його пізнє повернення і свої порожні животи. Наливши води і насипавши корму, Мишко заварив собі останній пакет локшини і, повечерявши, впав у ліжко як підкошений. Ранок, що настав о третій годині дня, позначився дзвінком водолаза: «Пірнати їдемо чи як? А то я Федору ніяк не додзвонюся»
Життєві історії 0
Ранок задався не відразу… Тобто він задався одразу, але не у господаря квартири, який мирно спочивав у ліжку після бурхливих пізньовечірніх посиденьок на іменинах друга. Якраз у той
Єлизавета Григорівна, або Лізоветочка, як він її називав, була старша за Єгора на 31 рік. У свої 56 років вона виглядала набагато молодшою, ніж її однолітки, мала гарну фігуру, яку ретельно ліпили косметологи на гроші покійного чоловіка, батька Дарини
Життєві історії 0
— Доню, мені потрібне твоє нове кольє. Позичиш? — Єлизавета Григорівна подивилася на Дарину так, наче це було не прохання, а констатація факту. — А навіщо тобі? —
Якщо ти не віриш у Санта Клауса, то, можливо. Можливо, ти просто розповіси мені про свою мрію? — А навіщо? Запитала в нього дівчинка і подивилася на нього так. Що Санті здалося. Ніби вона заглянула йому в саму душу. — Навіщо? – повторила вона. — Адже мені не потрібні ніякі подарунки. У цьому світі не буває чудес. І немає ніякого Санта Клауса. І можна купити дуже багато чого, тільки ось, – вона помовчала і додала. — Тільки от, грошей у нас немає. Зовсім немає. І ляльку таку ми не можемо купити. У нас на їжу навіть немає… Усі наші гроші ми віддали одній клініці, де пообіцяли вилікувати мою сестру
Життєві історії 0
Ви ж знаєте. Що на Різдво у великих торгових центрах ставлять ялинку і влаштовують вистави з Санта Клаусом? Для залучення покупців. Ну, так от. Замовлений актор для цього
— Он у тітки Марії чоловік її донці за дитину машину подарував. От як! – капала потихеньку мама. – А в мене на старій роботі випадок був, що за сина першого дружині чоловік машину подарував, а за доньку другу – каблучку з камінчиком. Ось це я розумію, це гідні чоловіки. А тут що? Спасибі й досить
Життєві історії 0
— Невістку мені шкода, звісно, онуку шкода ще більше, але в дружини мого сина розум мав бути свій. Вона маму слухала? Ну і хто тепер винен? – сердиться
— Ти знову все зіпсувала! – Тетяна Олексіївна буквально шипіла, виливаючи солянку з тарілки в унітаз. – Це їсти неможливо. Таке тільки свиням дають. Хочеш отруїти мого сина?! Я не збираюся його потім по лікарнях тягати
Життєві історії 0
— Ти знову все зіпсувала! – Тетяна Олексіївна буквально шипіла, виливаючи солянку з тарілки в унітаз. – Це їсти неможливо. Таке тільки свиням дають. Хочеш отруїти мого сина?!
— Мені все одно, хто вона. Хіба це має тепер значення? Він сказав, що більше мене не любить. І останнім часом був зі мною тільки через дітей. — Ага, через дітей! Максу двадцять чотири, мені двадцять. Ми давно вже не діти, мамо! Батько був із тобою поруч, бо йому так зручно було. Грошики він із тебе тягнув. Ось і вся правда. Що, не так, скажеш? – зло вигукнула Алла, яка теж нервувала, але свої переживання ховала під удаваною байдужістю
Життєві історії 0
— Женю, приїжджай! Мені так погано, просто не висловити словами, – Даша ридала в трубку. – Прошу тебе! — Що сталося? – здивувалася подруга, яка ще вчора ввечері
У її голосі дзвеніли сльози – справжні чи удавані, я вже не могла розібрати. Але щось змінилося в мені в цей момент. Можливо, я нарешті побачила в ній не грізну свекруху, а просто самотню жінку, яка відчайдушно чіпляється за можливість керувати життям сина? — Хочете, покажу дещо? – я посміхнулася, відчуваючи надзвичайну легкість. Немов величезний тягар звалився з плечей. Не чекаючи відповіді, я дістала старий фотоальбом
Життєві історії 0
Сонячні промені косо падали на старий дубовий паркет, висвічуючи химерний візерунок із потертостей і подряпин. Кожна з них – як рядок у книзі спогадів. Ось тут я вчилася
— Але ж я сама її придбала! Я заробила на цю сукню! Я мріяла про неї довго! — Олена розгублено подивилася на своє відображення. Щоб купити сукню мрії, вона відкладала гроші кілька місяців. І хоча його ціна була висока, воно того коштувало. Сукня була брендовою і сиділа на Олені ідеально, приховуючи те, що треба приховати, і роблячи акцент на тому, що потрібно підкреслити
Життєві історії 0
— Олено! Ти навіщо нову сукню одягла? Забруднеш її, коли будеш прибирати за гостями! Прибери в шафу, доки не зіпсувала! — заявив Євген. Олена здивовано подивилася на нього, не
— Яка ви нерішуча, коханко, — відповіла я її, мішаючи собі майонез з кетчупом. — А що ви робите? — зовсім розгубилася дівчина на тому кінці слухавки
Життєві історії 0
— А ви знаєте, у вашого чоловіка коханка? — А ви знаєте, що в нього є дружина? — відповіла я. — Та ви що! — обурилася пані. — Це не я! — Ну
— Моя-то Ірина і готує божественно, і стирає і прибирає, і прасувати встигає, а у вас ця стопка білизни, бачу, другий тиждень лежить, напевно вже пилом тхне
Життєві історії 0
— Боюся розлучаться, що я тоді робитиму? Знову цей жах терпіти? — запитувала Юлія Дмитрівна свою подругу Валентину. — Тобі ж вона ніколи не подобалася, Ася, чого боятися…

You cannot copy content of this page