Місяць: Листопад 2024
— Єгоре, привіт. А ти Артемка забрав із дитячого садка? – Аня говорила схвильовано і швидко. — Я? Ні. А чому я? – відповів запитанням на запитання чоловік.
– Карино, що ти, дідько, з собою зробила? – роздратовано спитав Віктор, дивлячись на дружину. Вона кружляла біля дзеркала, випинаючи губи бантиком, виглядала цілком задоволеною. Вітя тільки-но повернувся з роботи, втомився.
— Дмитрику! Братику, ти тільки не хвилюйся… Від цих слів у Дмитра всередині все похолоділо. Коли сестра починала розмову такими словами, чекай біди. Востаннє після такого вступу вона
У напівпорожній квартирі було надзвичайно тихо. Григорій відчинив двері своїм ключем і увійшов усередину, він нікого не попереджав, що повернеться так скоро. Різкий порив потягнув вхідні двері всередину
Подружжя Світлана та Іван жили на околиці невеликого міста, саме в тому місці, де їхній триповерховий будинок був останнім у низці багатоквартирних будинків старої споруди. Далі починався приватний
Уперше це слово Галя почула від своєї матері. Молодшому братові потрібне було взуття, а до зарплатні було ой, як далеко. Колька втопив валянок у колодязі, не навмисно, звісно,
«Я запропонувала мамі жити зі мною на тих же умовах, що я підлітком жила з нею». Поняття не маю, чому моя мати вирішила звернутися саме до мене. Ми
– Наталю, я тобі тут огірків з дачі привезла й кабачків, — у дверях стояла свекруха з двома об’ємними сумками і посміхалася. Але Наталя не зраділа. Адже бути
— Стариганом його кличу. Терпіти не можу старих людей! Некорисні люди. Для чого вони взагалі потрібні? — сміялася Ніка. — Особливо мерзенний ось цей! Я коли з Діором
– Мамо, давай до бабусі завтра сходимо? – Олександро, ти йди, якщо хочеш. Тільки домовитись потрібно заздалегідь, раптом у бабусі уроки. Ми сидимо на кухні та п’ємо каву.