Головна

Місяць: Грудень 2024

– А знаєш, кому я кімнату продав? – спитав Віталік Юлію телефоном і зареготов. – Невдовзі дізнаєшся! – А раптом ти чоловіків почнеш водити в порожню квартиру, в мою кімнату? Син бачитиме, яка мати гуляє, навіщо йому це треба? А ці покупці – народ перевірений, навряд чи ти когось привести зможеш
Життєві історії 0
Колишній чоловік Юлії продав частку в їхній спільній квартирі, чому був дуже радий. Дрібні капості – це у його стилі, не міг півроку зачекати! Через півроку можна було
– Про що ти тільки думаєш, Клавдія, – казали їй сусідки, які бачили, як Семен воду з колонки тягає, Ніна картоплю на городі тяпає, а Павло сидить собі в тіні на лавці і книжку читає, – думаєш, він тобі потім відплатить, склянку води у старості піднесе? Поїде він, і справа з кінцем
Життєві історії 0
Клавдія й сама не знала, як у них із Василем вийшов такий розумний син. Вони обидва лише дев’ять класів закінчили, і то завдяки доброті вчителів. Кожному своє, як
Я день і ніч готова на колінах стояти, аби у вас усе добре було й не довелося б тобі ніколи вести зошит, у який записуєш усе – від хлібини до цукерки дитині на свято. І на цю останню ще спробуй – вигадай! Ось у такі моменти ти й розумієш, як багато значить, коли приходить з роботи чоловік, віддає тобі получку, а потім вибачається ще, що на чоботи нові поки що бракує тобі, але зате синові на куртку він «підшабашив». І якщо ти розумна, то обіймеш його, спасибі скажеш, а потім дістанеш свій зошит і покажеш із гордістю, що зуміла ще й на черевички Сергію викроїти. І нехай до чаю буде «печиво з нічого» на розсолі, а на вечерю порожні макарони, зв’язок між вами коштуватиме всього золота цього світу. Тому що немає скарбу дорожчого, ніж кохана людина поруч, яка думатиме про те, що тобі потрібні ці самі нові чоботи
Життєві історії 0
На! Неси на стіл! А ось це нехай Марійка поставить на маленький столик. Хто захоче – візьме сам. Света вручила блюдо з рибою і хлібний кошик доньці й
Колись давно подруга подарувала мені на іменини набір рушників. Не смійтеся. Це було в ті часи, коли хороші рушники вважалися чудовим подарунком. Знаєте, подруги вже немає. Зовсім немає. А рушники, подаровані з любов’ю, живі. І щоразу, дістаючи з шафи старенький смарагдовий рушничок із веселим вишитим дельфіном, я згадую її, мою подружку. Дивовижний світ речей. Є речі непотрібні, а є добрі. Через них ніби незримі ниточки простягаються від людей, які дарували тобі ці речі з добрими побажаннями
Життєві історії 0
На довгу добру пам’ять. Грудень – завжди головний біль. Мало того, що потрібно все встигнути переробити до кінця року, нічого не забути, заплатити комуналку, визначитися, де, коли і
— Ти ж нічого їй не зробиш? – схвильовано запитала дівчина. — Ні, якщо чинити опір не буде. Їй має бути до сімдесяти. Навіщо руки бруднити? Квартира, знаєш, яка?! Золото і гроші точно є. Дочка з Франції надсилає. Не залишить же вона тут матір на одну жебрацьку пенсію. Я коли заходив до них у першому класі, Сашко мені показував фотографії. Знаєш, скільки в неї прикрас? Дід дарував. Він якимось начальником був. Продамо їх, грошей нам надовго вистачить, – мрійливо зауважив хлопець
Життєві історії 0
Лідія зітхнула і відкинула з себе ковдру. Спекотно. На вулиці відлига, по карнизах стукає чи то дощ, чи то краплі з бурульок, що танули. А вона пам’ятала, як
Олег повернувся дуже швидко. Валя навіть здивувалася, що в передсвятковий день він так миттєво відшукав усе необхідне. Памперси і дитяче харчування, брязкальця і пляшечки – словом, усе, що може знадобитися для малюка. Крім цього, він привіз фрукти, ігристе, ікру, цукерки, ковбасні та сирні нарізки і багато ще різної смакоти делікатесної. — Це, щоб вам не нудно було зустрічати Новий рік, – пояснював він, вивантажуючи в кухні вміст важких пакетів
Життєві історії 0
Цього року зима вперто не хотіла наставати. Весь грудень тривала золота осінь, з дощами і туманами і святкового настрою не передбачалося. Але вранці 31 грудня природа піднесла справжній
— Нудно? Жартуєш чи що? Ти хоч раз чистив сніг після снігопаду, а за ялинкою з дідом у ліс їздив? А коли місяць вийде, великий, жовтий і світить на сніг, а сніг іскриться і під ногами поскрипує, а зірки, отакі ось, величезні, світять на чорному небі, наче прибиті сріблястими цвяхами, і блимають, блимають. А ти стоїш і дивишся на них закинувши голову, і здається, що вони тільки тобі світять
Життєві історії 0
— Василю, а ти як Новий рік відзначати будеш? — Я? У діда з бабою в селі. — У селі? Фууууу, це так нудно! — Нудно? Жартуєш чи
З цього моменту починалося свято. Першою, за кілька днів, з Тернівки приїздила бабусина племінниця баба Надя, дочка бабусиного найстаршого брата, за роками – майже бабусина ровесниця, названа на честь неї. Через двох Надій часто виникала весела плутанина. — Надю! – кричав на всю квартиру дядько Юра, і до нього на поклик змінялися дві Наді
Життєві історії 0
Мені сім років і в цей Новий рік у нас будуть гості. За столом я сиділа біля бабусі і дуже хотіла стати невидимкою, щоб мене, коли почнеться найцікавіше,
Придивившись, вона зрозуміла, що це номер телефону. У кошеняти є господар, але як сказати про це доньці? Ольга не знала, як їй вчинити. Якщо повернути кошеня господареві, то Василина засмутиться, та й Степан прийняв дитину. Але, з іншого боку, десь є господар Малинки, і він дорожить нею, раз вказав свій номер телефону на нашийнику вихованця. Першим поривом було викинути нашийник, щоб не засмучувати домашніх. Але
Життєві історії 0
— Матусю, будь ласка, подивися в ці очі! – Василина почала пхикати, знаючи, що це точно подіє на матір. Кошеня зробило боязкий крок у бік людей, немов відчуваючи,
Усе якось раптом розвалилося, стало неважливим, непотрібним. У неї залишився тільки один сенс у житті й одна радість – її маленьке кафе. Кондитерська справа – те, чим вона жила, те, що вона любила і те, що в неї так добре виходило
Життєві історії 0
З самісінького ранку йшов сніг. Це була справжня новорічна хуртовина, які рідко трапляються в грудні в тутешніх місцях. Маленьке містечко замітало, але його жителі, незважаючи на негоду, поспішали

You cannot copy content of this page