Головна

Автор: Selena

Ніна, коли дізналася про те, що матері не стало, була в бурхливому захваті, всі її проблеми тепер вирішаться! Нарешті вона разом із дітьми поїде з цього маленького селища у велике, красиве місто. Добре, що сестри теж вже немає в живих, спадщину ділити не доведеться.
Життєві історії 0
Ніна, коли дізналася про те, що матері не стало, була в бурхливому захваті, всі її проблеми тепер вирішаться! Нарешті вона разом із дітьми поїде з цього маленького селища
Анна Юріївна з’їла овочевий суп. Він був навіть без сметани. Взяла побільше хліба, але їсти все одно хотілося. Більше на столі нічого не було. Її сумки так і стояли не розкриті. Може в них з грошима погано, подумала вона. Ольга пішла у ванну, а Ганна Юріївна схопила сало, швидко відрізала шматок, поклала на хліб, зверху кільця цибулі й квапливо, крадькома, з’їла. Подивилася на всі боки. Минулого разу, рік тому, меблі в кухні начебто інші були і холодильник, здається, новий
Життєві історії 0
Матір приїхала до дочки в місто, але її ніхто не чекав… Ганна Юріївна присіла на лавку. Важкі сумки з припасами стояли поруч. Дочці привезла гостинців зі свого городу.
Чоловічок у кепочці обійшов, за традицією, всі ряди і купив помідори все-таки в якогось дідуся, трохи глухуватого. Але це не все. Людмила, вибравшись на ринок вперше за сезон, швидко перейняла “метод” чоловіка в кепочці. Підходить до неї покупець, а вона, не чекаючи запитання, відразу рапортує:  — Помідори червоні, огірки зелені, баклажани – баклажанисті
Життєві історії 0
— Помітний хлопчина, винахідливий. — Може й помітний, але вже давно не хлопчина, йому років сорок, а може більше. — Ну, для нас із тобою, для нашого віку
А потім я запах горілого відчула, метнулася з дитиною на руках на кухню. Виявилося, не я одна відчула, трохи раніше за мене на кухню з ванної прийшов чоловік, він і застав картину, як свекруха стояла над пательнею, зробивши газ сильнішим, і з посмішкою спостерігала, як горить м’ясо і разом із ним нова пательня. Мені залишалося тільки розвернутися і чоловікові сказати, що я збираю наші речі і ми з’їжджаємо
Життєві історії 0
— Життя прожити, не поле перейти, а я прожила своє життя достойно. Це не мої слова, це слова моєї свекрухи, сказані в день нашого з нею знайомства 2
А за рік, у них ще зʼявилася донька, – роздратовано сказала Марія Борисівна, – тепер у столичній квартирі один живе, коли зйомки або вистави в столиці проходять. А мою дурепу все влаштовує: вона йому довіряє. А я спеціально на Фейсбуці його сторінку дивлюся – взагалі жодного натяку на сім’ю: свої фото, зі зйомок з акторками різними. Дивлюся сторінки колег: фото з дружинами, з дітьми. Оди хвалебні дружинам співають, що вони без них не стали б тим, ким стали
Життєві історії 0
Якось на роботі зайшла розмова про новий серіал. Марія Борисівна скривилася як від зубного болю: — Терпіти не можу всіх цих сучасних акторів – ні таланту, ні харизми!
Милий, – пробувала я говорити з чоловіком, – ну ми ж з тобою ще молоді, руки і ноги є, заробимо самі. Батьки не зобов’язані нам усе надавати. Але чоловік вважав інакше. Раз є, повинні поділитися. І крапка. Те, що мої батьки колись починали з орендованої кімнати, цвяха в стіні і матраца на підлозі – не аргумент
Життєві історії 0
Мій чоловік на мене образився, точніше ображався він на моїх батьків, але висловлював своє невдоволення саме мені. — У твоїх батьків є можливість нам допомогти, – надував щоки
Ну що це таке, – скаржився Ірині брат, – не таким тоном їй відповіли, не так до столу покликали, не так глянули, проходячи повз. Нам усім важко після втрати тата, але життя триває. Я через мамину образливість на порожньому місці не хочу дружину втратити. — Я, грішним ділом, подумала, що це звичайна історія: невістка проти свекрухи, – каже Ірина, – а потім пригадую: так, мамі щось скажеш, а за кілька днів вона згадає зі сльозами й образою все, що ти їй сказала. І вкладе в нешкідливу фразу зовсім інший сенс, мовляв, хотіли її образити. Не любимо, не цінуємо
Життєві історії 0
Не можу більше, – каже Ірина, – просто сил ніяких немає. Я після спілкування з нею, як вичавлений лимон. І знаю, що вона дуже мене любить, я її
Аліна Сергіївна часто приходила в цю квартиру, поки Влади і Саші не було вдома. Сашко – син Аліни Сергіївни теж не знав про ці візити. Він дав ключі матері ще минулого року, коли вони їхали у відпустку, і благополучно забув про це. А жінка користувалася їхніми речами, іноді брала щось із продуктів або милася в них удома. Вона виправдовувала себе тим, що пенсія в неї маленька, а Сашко непогано заробляє. Та й узагалі, повинен же він допомагати матері
Життєві історії 0
Аліна Сергіївна тихо піднялася сходами і відчинила двері квартири. Це був не її будинок, а її сина, але в жінки були ключі. Її невістка Влада навіть не здогадувалася
Згодом у нас почалися часті сварки від її відсутності. Ще, вона постійно відвідувала всілякі тренінги розкриття жіночої сутності, мене це стало зачіпати, так як вся практика звичайно проводилася на мені. Я просив трохи більше приділяти увагу один одному, в результаті я був винен у тому, що багато їй забороняю і не підтримую її захоплення, образившись вона зникала на цілі місяці
Життєві історії 0
Познайомився 10 років тому з жінкою їй було 33 мені 42, начебто все йшло більш-менш нормально. На початку були просто зустрічі як у всіх, а потім переросло в
Я ходила в цьому інтернаті, мукала і нічого не розуміла. Там навкруги у всіх слинка текла з рота і я з ними. Мене дідусь забрав звідти. Виростив, я заміж вийшла і поїхала в Нідерланди. Там і живу. Знаєш, усе життя пропрацювала на заводі. Заробляла добре. Життя налагодилося, але нелюбов матері не давала мені ніколи розправити плечі. А в нас на заводі начальниця була, хороша жінка. Вона мені кожен божий день говорила: ти моя розумниця, ти моя красуня… І в мене крила виросли! Ось послав мені її Бог, і я розцвіла, бачиш
Життєві історії 0
Стою я тут, днями, під дощем, промокла, замерзла, зігріваюся, димлю. Від сірості й вогкості зажурилася, стою з деревʼяним обличчям, вдалину дивлюся. Поруч димить красива молода жінка. Очі величезні,

You cannot copy content of this page