Час минав. І знаєте, що я зрозуміла? Що мені так подобається, що я нічого не хочу змінювати у своєму житті. Кар’єра ладиться, гроші водяться. Захотіла – у відпустку полетіла, захотіла – в театр пішла. Ну не хочеться мені 9 місяців ходити з величезним животом, потім мучитися добу, потім кілька років жити тільки інтересами дитини, потім проблеми розгрібати зі щепленнями, навчанням, підлітковими бунтами
Я би про свій цікавий стан нікому не говорила, але приховати не вийшло: чоловік помітив і нудоту, й інші ознаки, здогадався, зрадів, а я опинилася перед дилемою. Заміжня
Згодом Ігор перестав ображати Риту, все пішло своїм ладом. Вадик, який із самого початку життя з новою дружиною відчув різницю, коли приходиш додому, а в тебе порядок, смачна вечеря, і діти доглянуті, був майже задоволений. Вдячний Риті. Намагався відплатити за турботу й увагу. Одне тільки не давало йому спокою – Вадим не міг забути Ларису
Вадим зійшовся з Ритою, коли його дружина втекла з коханцем, кинувши і чоловіка, і двох маленьких дітей. Те, як Вадик любив свою дружину, Ларису, не піддавалося жодній логіці.
У мене весь час таке відчуття, що я одружена одразу на двох чоловіках, вечорами в хаті два чоловіка, їсти готую на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що зарплату мені тільки один приносить на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що зарплату мені тільки один приносить
У мене весь час таке відчуття, що я одружена одразу на двох чоловіках, вечорами в хаті два чоловіка, їсти готую на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що
— Ти ж сам зовсім не працюєш… — Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну швидко збігала в магазин! Удома навіть поїсти нічого
— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру. — Я на роботі була. — Адже сьогодні субота! — Так я і по
Слова колишнього чоловіка долинали до неї немов через товщу води. Їй здавалося, що вона говорить із небіжчиком, давно і сумно оплаканим… Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і пропав без сліду. Лише один раз він надіслав звісточку, що дістався до пункту призначення, і відтоді жодного слова, жодної звістки
Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно
— За що мені таке покарання? Мамо! Чого ти мовчиш! Це все ти! Пестила Наташку, поки вона в подолі не принесла, а тепер, що робити?! У мене квартира не гумова! Живемо там, як оселедці в банці! Я, чоловік, двоє дітей та свекруха! І все це у двох кімнатах! Куди її? Та й навіщо?
— Свєтка! Де ти є? Ну, тільки потрап мені! Додому можеш не повертатись! Чула мене? Не пущу! Маленька дівчинка років п’яти, що забилася в зарості лопухів біля паркану невеличкого
Гена почав діставати речі й жахнувся… Уся, абсолютно вся білизна була рожевого кольору. Профарбувалася ідеально. Гена застогнав. До нього підбіг син і розреготався. — Вибач, тату… – давився хлопчик. – Зараз, почекай, я знаю що робити. Синок Михайло мовчки відкрив сайт ритуальних послуг і показав батькові варіанти траурних вінків і труни
— А вона нічого так… Соковита жіночка, – мрійливо підкрутив вуса Аркадій, задивившись на нову сусідку. Чоловік її, щуплий, непоказний чоловʼяга, вивантажував речі з кузова автівки, а «богиня
— Це дарча. Квартира, де ви жили продана. Але ти знаєш, що я маю ще одну. Ось її я оформляю на тебе. Претендувати на неї Влад не зможе, це лише твоє майно тепер. Твоє та Максима
— Збирайся! Вам тут більше немає місця!, — Рита з подивом дивилася на чоловіка. Куди вона піде з дитиною о пів на другу ночі. Але, схоже, Влада це
— Якого ділька сусідка «прописалася» на моїй дачі? — сказала жінка.  На свою улюблену дачу Степанюки приїхали вже надвечір. Вони збиралися провести тут щонайменше два тижні
— Якого ділька сусідка «прописалася» на моїй дачі? — сказала жінка. На свою улюблену дачу Степанюки приїхали вже надвечір. Вони збиралися провести тут щонайменше два тижні. Чудовим чином
Коли вони зупинилися біля елітного житлового комплексу.  «Невже мені пощастило? — подумала Оленка. — Літній, багатий, та ще й, зважаючи на все, не дуже здоровий! Хоч і бадьориться»
— Привіт, подруго! Бачила твого чахлика в парку з молоденьким дівчиськом! — скреготливо сказала в трубку Світлана. — Не дочекаєшся ти його багатств незліченних, схоже. — Ти взагалі про

You cannot copy content of this page