Життєві історії 0
– Та хіба мало по селі людей приїжджих вештається. Пам’ятаєш, нещодавно ходили по хатах покривала квітчасті пропонували, – люди чужі, очі темні, заздрісні, могли й порчу наслати
– Тося, чого така квола? – спитала сусідка, – Бачу, останнім часом, наче нездужала ти.
Життєві історії 0
– Петро вважався нареченим заможним – батько виділив йому шматок землі, де хлопець став будувати будинок, Марія погано уявляла, як жити на своїй ділянці. Вона жила з батьками у міській квартирі
Марія Павлівна залишила чоловіка після 40 років шлюбу. Пішла з гучним скандалом – звинуватила
Життєві історії 0
Віра Іванівна яблук насушила, рік то був у нас яблучний. Огірки, лечо, варення. Ну не залишати ж. Для кого я це все робила, для них. Мені не так багато і треба
Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але
Життєві історії 0
Аня обернулася і притиснула руки до грудей, вибачаючись, а потім розвела їх у сторони, сперечатися з Мариною не мало сенсу. Зовсім недавно вона купила машину, і неймовірно пишалася цим фактом. Усі пішоходи стали для неї людьми другого сорту, які через брак грошей ходять на своїх двох. І нічого, що машину купили частково в кредит, а частину оплатили батьки, і іноді грошей не вистачало, щоб заправити автомобіль бензином. Вона була впевнена, що красива дівчина за кермом обов’язково приверне увагу багатого чоловіка. І життя випещеної, заможної жінки, чекає на неї за найближчим рогом, потрібно тільки трохи почекати
— Дівчино, переставте машину в той кут, якщо вам не важко. Приємної зовнішності молодий
Без категорії 0
Сяде на підлогу біля ніг бабусі, голову на коліна покладе і скиглить тоненько, немов щеня безхатнє. Пальці старенькі волосся перебирають, по голівці гладять долоньки м’які. Тихенько шепоче над внученькою молитву Цариці Небесній, та заступництва для сироти просить. Посидять так із годинку, дивись, і відхлине зневіра, і знову жити хочеться
Пішла з життя бабця Настя, і зовсім Мар’яні сумно стало. Не припала дівка до
Життєві історії 0
— Ну що ж, будемо грітися разом, – зітхнула вона, загорнула малюка у свій шарф і притиснула до грудей. У той момент Віра відчула тепло. Не тільки від маленького пухнастого тільця, а й десь глибше, у серці. — Тепер у нас буде свій Новий рік, Сірко, – сказала вона й пішла додому, уперше за довгий час відчуваючи, що поруч є хтось, кому вона справді потрібна
— Віро, ти знову за своє? – буркотливо пролунав голос мами по телефону. –
Життєві історії 0
— Марино Костянтинівно, ви не могли б ретельніше мити в моїй кімнаті. Минулого разу залишився пил, а я цього не терплю! – Морщила носик перша «невістка», студентка театрального вишу, яка вміла за частку секунди перетворюватися зі злісної фурії на милу зайчиху, щойно Костик з’являвся на порозі. — Марино! Перестань використовувати шкідливу хімію під час прибирання! Це страшенно шкодить екології. Я не потерплю у своїй кімнаті такого зневажливого ставлення до мого здоров’я! – Друга «невістка» з перших днів обрала агресивно-фамільярну тактику спілкування
— І тортик! Тортик купіть! – кричала одна невістка, намагаючись перекричати ввімкнений в іншій
Життєві історії 0
«Напередодні Нового року знайдеш щастя на ялинковому базарі». Ксенія тоді посміялася і забула, порахувавши слова циганки маренням, але зараз, ніби окропом ошпарило – а може, недарма все так склалося, можливо, все до того й йшло? Задала собі питання, і ліниво запакувавши себе в зимове екіпірування, вийшла на вулицю
Ну ось, на настінному календарі залишився один листок. Ксенія з сумом оглянула свою кімнату.
Життєві історії 0
Віра знесилено опустила руки на коліна і заплакала. – Що ж робити? Перед самим святом такий дефіцит зник із власної квартири. Ви б знали, чого мені коштувало цю салямі дістати… Людмила, лаборантка, познайомила зі своєю двоюрідною сестрою, яка провідниця…. Ось я і випросила в неї хоча б одну салямі привезти… вона з Києва день потягом… я переплатила… вас хотіла порадувати. Думала, батьки прийдуть, пригостимо. А сало… сало мама через дальню родичку – справжнє, сільське нам дістала
— Коля, зізнайся, це ти взяв? Ну ось тут, у шухлядці лежало, ну згадай,
Життєві історії 0
Їй було тоді 35 років. Немолода жінка. У її ровесниць у селі по троє, четверо діточок уже було. Микола, чоловік її, був на десять років старший за неї
Тетяна не мала дітей. Лікар так і сказав: – Ти ніколи не зможеш мати

You cannot copy content of this page