Життєві історії 0
Якби хтось покликав зараз тебе заміж, що б ти відповіла? – Цей хтось – випадковий перехожий чи ти? Якщо це ти, то я поставила б тобі два питання
А мені в 90-ті мама по талонах чоловіка дістала. Не вірите? Слухайте. Зараз, коли
Життєві історії 0
— А чому ти тут блукаєш і додому не йдеш, он подивися, ніс червоний, руки холоднуваті, – сказала Аліна, потримавши у своїх руках долоньки дівчинки. — Не хочу, я на тата образилася. — Чому? У тебе ж напевно хороший тато? — Він захворів, лежить удома з температурою, а обіцяв зі мною на ковзанку сходити, а потім купити ту ляльку, що у вас у вітрині стоїть. Я вже півдня на неї милуюся і від цього мені ще сумніше
Аліна працювала в невеликому магазині іграшок. Асортимент у ньому досить великий і від покупців
Життєві історії 0
— Сумно, Сашко. Раніше все було по-іншому, пам’ятаєш? Добріше, чи що. І ялинку ми майже щороку прикрашали. Пам’ятаєш же? Сашко пам’ятає. Він би купив для мами ялинку і цього року. Але не можна. Вона буде лаятися, нервувати. Ясно ж сказала: «Навіть не думай! Це невиправдано дорого! Обійдемося!»
— Убогий! Гей, убогий! Сашко  не обертається, він знає – це Володька з п’ятого
Життєві історії 0
Сусід дивився на неї з цікавістю. І з чимось іншим. Це щось грало в його очах, вабило. Але Надійці ніколи було розбиратися, у неї ж там… — Гусак у духовку не влазить, – випалила дівчина, – Ви мені його туди заштовхати не допоможете? — Надія Іванівна, ну як Вам не допомогти! Із задоволенням! «Ось бачиш, нормальний він мужик. І з чого ти раніше його уникала й побоювалася? Може, це тому що вони з Сашком не ладнали?
Надійка була вчителькою. І, судячи з реакції учнів, хорошою. Під Новий рік усі батьки
Життєві історії 0
Якщо купую щось собі, він каже, що це мої витрати. А те, що купуємо продукти, які майже все з’їдає він, не помічає! Купила ковбасу та сир, так він все зжер, а мені навіть не залишив
Мене звати Ілона, мені 28 років, живу із хлопцем два роки. Раніше я могла
Життєві історії 0
Дочка образилася на нас із чоловіком, через те, що ми не купили їй квартиру, чоловік сказав, що молодята можуть взяти житло в розстрочку
Дочка образилася на нас із чоловіком, через те, що ми не купили їй квартиру.
Життєві історії 0
— Ну що, кажи адресу, поїдемо до тебе, раз ти мене купила! За парфуми! – чоловік усміхнувся. Люба уважно на нього подивилася. Вельми привабливий чоловік, років тридцяти пʼяти, брюнет із сумним карим поглядом. Скроні припорошила павутинка сивини, і Любі це здалося не дивним із такою дружиною. Вона тихо назвала свою адресу
Новорічне свято наближалося дуже швидко. Останні дні року, що минає, миготіли непомітно і здавалося,
Життєві історії 0
— Це ж фотостудія?! З її збитого дихання було зрозуміло, що вона дуже поспішала. — Так, але ми закриваємося. Кінець робочого дня. Ви, вірно, хотіли записатися? Це можна було зробити в адміністратора по телефону… Договорити Сергію не дали. — Молодий чоловіче, мені терміново! Усього одну фотографію! – у її голосі не було й нотки прохання. Це радше був наказ, що не залишає зазору для заперечень
Це був один із тих чудових вечорів напередодні Нового року, коли до святкової ночі
Життєві історії 0
Сказав, зараз одружимося, потім він зробить ремонт у своїй квартирі й перевезе нас туди. Нарешті я поїду з цієї діри! — Так він же не такий багатий, як ти хотіла, – Ніні стало прикро за рідне село, яке дало притулок Каті та її дитині. — Що робити? – зітхнула дівчина. – Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального мужика й розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто
Рішення переїхати в сільську місцевість у Ніни з чоловіком Олексієм було обопільним. Обидва виросли
Життєві історії 0
— Потрібно просто пляшечку з водою непомітно покласти в машину, а потім вказати на неї, мовляв, забери свою воду. І далі реакція. За нею все стане зрозуміло. Якщо скаже, що не його – це одне, а от якщо почне ухилятися і придумувати на ходу… тут… сама розумієш. Оля відмахнулася від подруги, вважаючи, що все це дурниця, але коли вони виходили з кафе, пляшечку з водою захопила
— Тут одна моя знайома перевірила цим способом, чи не ходить чоловік наліво, крику

You cannot copy content of this page