Рідне Слово – Сторінка 310

Життєві історії 0

Бабуся замовкла, а по її зморшкуватій щоці пробігла самотня сльозинка. Олесю всю обдало спекотним соромом. Вона згадала скільки разів брехала бабусі, що лівер більше не продають

Олеся перша помітила, що з бабусею щось недобре коїться. Двічі на місяць вона приїжджала

Життєві історії 0

— Це що, у вас щодня стільки роботи? – очі міської невістки округлилися від подиву. — А то як же? Ще закрутки мені допоможеш сьогодні робити. Зима довга, у льох потрібно запасти всього. А як впораємося, відпочинемо. За грибами сходимо. Нещодавно дощик пройшов, мають піти. Весь день Наталя допомагала свекрусі справлятися по господарству. До вечора вона вже не відчувала ні рук, ні ніг, просто падала від втоми. Єдиним її бажанням було прийняти душ, змити з себе піт і втому, очистити від землі нігті, відмити ноги. Сяк-так обмившись із бочки, молода жінка пройшла до хати, маючи намір лягти й заснути, але виявилося, що ще треба перемити гору посуду, а там і чоловік зажадав уваги

В Алли Петрівни одружився молодший син, Григорій. Давно це було, але історія варта уваги.

Життєві історії 0

— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! — А ще я на всі руки майстер і дуже турботлива. Он, Скажений Огірок підтвердить, – Таня погладила руду, вгодовану таксу. – І, може, я не найкрасивіша, але зате жінка з великою харизмою

— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись,

Життєві історії 0

Поїздка на конференцію була для Ганни Павлівни можливістю зустрітися з донькою і побалувати її домашньою їжею. Після роботи вона відразу зателефонувала Марійці: — Уявляєш, я їду у відрядження до столиці! Скоро побачимося. Що тобі привезти, донечко? Марія у відповідь якось зам’ялася. — Навіть не знаю, мамо. У мене стільки справ

Ганна Павлівна прокинулася вранці в п’ятницю з дуже дивним відчуттям. Їй наснився яскравий сон,

Життєві історії 0

— А де ж ви спите? Ночуєте де? – запитують дівчатка. Жінка усміхається. — А я не сплю літо ж. Я сиджу біля річки, на лавці. А сьогодні прийшла до мого, тепер уже не мого будинку, піднялася на поверх, знаєте, дивлюся – відчинено, Миколка маленький любив ховатися від мене там, на даху, у мене промайнула шалена думка залишитися там на ніч. — Що за жах, обурюються дівчата

Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї є квартира, своя квартира, без

Життєві історії 0

– Ну треба ж! – подумала Настя. – Це дійсно старенька бабуся! Повільна хода, фігура, темперамент та й халат строкатий у квіточку. Говорила вона з легким акцентом, чи то з одеським, чи то з єврейським, чи то ще якимось

Настя шукала кімнату за оголошенням. До Києва вона приїхала з обласного селища до своєї

Без категорії 0

– Уже краще в чужих житиму, ніж у своїх дітей, як чужа. До баби Ніни поїду. Вона зовсім одна. Я й раніше їй допомагала. Не відмовить

Катерина копалася на городі, коли почула голос доньки. – Мамо! Ти де? Вона насилу розігнула

Життєві історії 0

– Слухайте! Ви людей затримуєте! Але! Бабуся, ідіть у кінець черги чи що! Мені он за дитиною ще в садок треба! – жуючи в роті жуйку, відповіла брюнетка в лимонному пуховику, перетягнута поясом, наче оса

Бабуся плакала. Сльози градом котилися по щоках, зморшкуваті руки даремно намагалися знайти щось у

Життєві історії 0

Тітку Параску привезли з села. Літній жінці вже важко з господарством стало. Ось племінниця Ліда її до міста і забрала до себе

Тітку Параску привезли з села. Літній жінці вже важко з господарством стало. Ось племінниця

Життєві історії 0

— Ну як же? Я ж казала Аллочці, що посидимо в тісному сімейному колі, потім сфотографуємося на спільне фото, тільки родичі, розумієш? — Ні не розумію, мамо. Мати показала очима на Влада. — Свої, розумієш, свої, родичі. — Та що тут незрозумілого, – фиркнула сестра, – відвези хлопчиська до його рідні, бери дружину і повертайся. Мама ж сказала, що без чужих хоче

— Кириле, я затрималася трохи на роботі, ти поїдь з дітьми, а я заскочу