Наприклад, розповідаю Роману про ситуацію на роботі, ділюся, жених же все-таки. А він вислухає і каже, що я дурна недалекоглядна, треба було підставити начальницю, а не допомагати їй вийти зі скрутної ситуації, тоді б мене помітили і підвищили, дивись, отримала б її місце. Мені, якщо чесно, було неприємно, зайвий раз намагалася навіть не ділитися ним уже, – каже дівчина
— Так і сказав, прямим текстом. Ні, натяки, звісно, були з його боку й раніше, але такі, обережні, мовляв, треба робити кар’єру, прагнути розвиватися, – розповідає Анна. —
І налагодилося б, я впевнена. Але на нашому з чоловіком весіллі братові приділяла підвищену увагу моя новоявлена родичка, сестра мого чоловіка Ліза. Мало не висіла на ньому, запрошуючи танцювати, ходила на вулицю хвостиком. Я Лізі прямо сказала, що брат одружений і те, що він приїхав один, ні про що не говорить, просто дружина не змогла поїхати через дитину
П’ять років тому я виходила заміж. З майбутнім чоловіком знали одне одного давно, зустрічалися майже 2 роки. Рішення було обдуманим, зваженим. Весілля вирішили влаштувати невелике, покликати найближчих. До
Олена зітхнула, згадуючи, як ночами варила собі гороховий суп на воді. Навіть олії рослинної не було. А їсти щось треба було – вона годувала… Мати допомогла тричі – приїхала викупати, але так і не наважилася взяти в руки немовля. Виручила сусідка по гуртожитку, Ірка
— Відчепіться від мене! Відчепіться всі! Нічого не хочу і нічого мені від вас не треба! Я сама все вирішу! – кричала їй в обличчя донька, ковтаючи злі
Ледве дочекавшись, поки дружина піде на роботу, Михайло увімкнув воду і заткнув кухонну раковину. Після цього він зі спокійною душею пішов у магазин. А коли повернувся, біля його дверей уже стояла сусідка знизу, Марія Іванівна. — Ви що?! Зовсім збожеволіли?! У мене щойно ремонт закінчився! – кричала вона
— Михайле, мама дзвонила. Вона взяла квитки на поїзд, тому нам треба їх з братом розмістити… Ти зможеш заїхати в магазин? – Юля запитально подивилася на чоловіка. Михайло
Тетяні стало все одно, як і з ким він проводить дозвілля. Їй захотілося простого, сімейного життя, де подружжя довіряє одне одному, займається домашніми справами, по суботах ходить у гості до спільних друзів, а влітку сплавляється на байдарках
Тетяна розплющила очі й побачила над собою низьку стелю. Згадавши події ночі, вона засумнівалася, чи правильно вчинила, втягнувши ще одну людину в орбіту своїх проблем. Блукати з дитиною
Бабуся Віра виявилася “не до двору” своїм рідним дітям. Одна дочка жила далеко за кордоном, інша – в невеликому містечку, недалеко від того селища де жила Наталя з чоловіком і дітьми. Друга дочка попросила Наталку прихистити на час бабусю, мовляв, будинок великий у тебе, вона на свіжому повітрі, та з дитиною тобі допоможе
Наталя вся внутрішньо стиснулася, коли побачила племінницю чоловіка, Олеську. Дівчисько, не дивлячись в очі і шморгаючи носом, подало складений навпіл аркуш у клітинку і швидко втекло. Наталя розгорнула
— Сашо, що мені робити? Єгору скажу, хіба повірить? Їй сказати? Виверне так, що я свекруха класична, заважаю їм бути щасливими. Промовчати, нехай живуть, може, дівчина за розум взялася? Хоча така навряд чи, колега, до якої вона приїжджала, говорила, що років із 14 злагоди з нею немає: все бігала по хлопцям
Неділя. Ранок. Дзвінок на телефон. Марійка – моя старша сестра. Я завжди хвилююся, якщо хтось дзвонить рано вранці або пізно ввечері. — Сашо, приїжджай! Мені дуже погано! І
Чи любила Галина сина так, як любила гроші? Не сказати, що син був не любий. Вона його, безсумнівно, любила, але все ж гроші Галина любила більше. Вона й Артемка сильно полюбила, коли він відкрив свою невелику майстерню з ремонту автомобілів
Наталка збирала свої речі під суворим наглядом свекрухи. Сліз не було. Як не було й інших емоцій. Нічого, крім усвідомлення того, що вона, Наталя, знала, що саме так
Не відразу, але все ж кризу у стосунках вдалося подолати. Щоправда, чоловік навідріз відмовився повідомляти розмір свого заробітку на новому місці. Спочатку відмовлявся тим, що точно не знає, що дохід його складатиметься з окладу і преміальних за підсумками роботи всього відділу, мовляв, прогнозувати важко. А потім просто перерахував Лізі на картку суму її власної зарплати. Ні більше, ні менше
Так і живемо, а головне, він шикарну відмазку придумав: я його не підтримувала, коли він не працював. Так, я квапила його, звісно, у нас дитина, іпотека, – розповідає
Вони зустрілися. Повечеряли в кафе. Погуляли. І знову пішли до неї. Коли лежали, зчепившись пальцями і дивлячись у стелю, відчуваючи бездумність і нірвану, Юля раптом запитала: — Дмитре, а скільки тобі років? — Двадцять дев’ять скоро. — Ясно. А мені сорок чотири
— Ніхто… ніхто б не зрадів, – схлипувала мати. – Кому сподобається, що син знайшов собі стару? — Мам… – Діма підійшов і обійняв її. – Вибач, але

You cannot copy content of this page