— Мамо, ніхто не захоче зі мною дружити, я – Здоровань, – говорила Алла матері на її пропозицію сходити на танці або в кіно. — Ну, що ти, донечко, – запевняла її мати, – ти красуня і розумниця. І на всякий зріст знайдеться друг. Була б голова розумна, та серце добре. А зріст може бути будь-яким, хіба це найголовніше
Алла вчилася в школі добре. Однокласники поважали її, тому що дівчинка завжди готова була допомогти хлопцям і домашню роботу зробити, і пояснити, як задачка вирішується. Симпатична Алла була
Живу я в цьому лісі давним-давно, одна-однісінька. Трави збираю, корінці, ягоди цілющі. Приходять до мене люди різні, кожен зі своєю бідою, і всім я допомогти намагаюся. Тільки так мені сумно одній жилося, так хотілося поруч мати рідну душу, що занадилася я ходити в лісову гущавину, на галявину заповітну, де живуть лісові духи. Стала я просити їх, щоб послали вони мені доньку, маленьку та гарненьку, щоб було мені веселіше жити на світі й людям допомагати
Меланія сиділа на підлозі, заливаючись сльозами, над нею грізною громадою навис батько з батогом у руці. — Не треба, батьку! – благала дівчина, заплющивши очі і прикриваючи голову
От скажи Вітя, за що з нами так чинить Катя? Ми що, не пропонували їй відгородити ділянку в нас і побудувати там дачний будиночок? Навіщо вона чужим людям віддала гроші за такий самий клаптик землі, який у нас могла безплатно взяти? Та й Бог із ним, із грошима. Навіщо вона промовчала і приховала купівлю дачі від нас
Валентина переверталася в ліжку з боку на бік і сопіла в темряві, поки чоловік Віктор не попросив її: — Та спи вже Валюха, мені зранку рано вставати, не
— Де ти спиш, Юлечко, на печі в залі? Який морок. Ти що, бабця стара? Піч – не місце для сну! У будинку було всього дві кімнати, розділені дверима, Марія поміркувала трохи і найняла працівників, які в короткий термін зробили до будинку прибудову з окремим входом. У цій новій прибудові вона спорудила для себе спальню і робочий «кабінет»
Першого вересня Юля йшла з подружкою зі школи і скаржилася: — Бачила нашу нову класну керівницю, Марію Федорівну? — Ну, – шмигнула носом Марічка. — Ой Марійко. Нічого
— Так, так, так, так. Швидко ти заміну мені знайшла. – Пролунав від дверей голос Бориса. Віра здригнулася, різко озирнулася і заморгала розгублено. Вона так хотіла, щоб чоловік повернувся, і ось він стоїть у дверях, а вона не рада йому чомусь. — Це майстер, кабельне телебачення підключає, – квапливо пояснила вона
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять
Потім усі пішли на чаювання в клас. Дітлахи принесли хто що міг для загального столу. Вчителька розливала чай із великого термоса. На столі лежали цукерки, пряники, печиво. І тут Катя дістала свій фірмовий млинцевий торт. Усі ахнули: на широкій тарілці високою стопкою височіли млинці. Вони були такі апетитні, мереживні, промазані чимось солодким
Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні
— В інтернеті фото можна поліпшити, видати чуже за своє. Цих, – Вікторія постукала нігтем по фото кандидата в наречені, – фотографував мій фотограф, із яким я особисто співпрацюю. Фото всі відповідають дійсності! — Отож бо я дивлюся, вони всі… малопривабливі, – обережно висловилася Катерина Василівна
В шлюбну агенцію звернулася жінка 58 років. «Свахі», як називали працівників цієї установи, було не більше тридцяти п’яти, і Катерина Василівна засумнівалася. У її уявленні, сваха має бути
Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи дуємо, те не їмо, це не хочемо. Курка їм жорстка, свинина – жирна
— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або
Як я виходила заміж знову, я взагалі не пам’ятаю, все відбувалося, як уві сні. Другий чоловік, Олександр, був старший за мене на двадцять шість років. Він був компаньйоном вітчима Петра. Це тепер я зрозуміла, що неспроста я втратила першого чоловіка і дитину
Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік
— От спасибі, матусю рідна, стара я? Слухай, треба було тобі дітей побільше принести в пелені, а не мене одну, штук п’ять, дивись, зараз у тебе були б і онуки, і правнуки
Ірина за Петра вийшла вже в зрілому, так би мовити, віці. Їй було тридцять п’ять, мати набридла своїми розмовами про те, коли ж Ірина подарує їй онуків, ні,

You cannot copy content of this page