Головна

Selena

Ми й пішли. Взяли свічки, два дзеркала. Хрестики в хаті залишили. Волосся розпустили. Свічки запалили, дзеркала навпроти одне одного поставили, щоб коридор дзеркальний вийшов. Я перша перед дзеркалом сіла і кажу: «Суджений, мій дорогий, прийди поговорити зі мною». І тричі повторила. Спочатку нічого не бачила, а потім, мені здалося – бачу якийсь силует. Ну, думаю, привиділося. А потім, побачила обличчя – вилитий Артем. Я злякалася до чортиків, але виду не подала. Питаю: «Ти хто?». А він серйозно так на мене дивиться і каже: «Не впізнала? Я твій Артем»
Життєві історії 0
Забута дитяча пісенька крутилася в голові в Наталії з самого ранку. Вона сиділа і розмірковувала, допиваючи ранкову каву. Глянула на годинник, ойкнула і побігла вдягати пальто. До автобуса
Про подарунок Віктор подбав заздалегідь. Він вийняв зі своєї скарбнички гроші і пішов у магазин, де купив найрізноманітніші цукерки, вафлі та шоколадні батончики. Усі солодощі він упакував в один великий прозорий пакет, перев’язав червоною стрічкою і залишився задоволений. Ще він приготував кілька невеликих призів для ігор, які належить проводити дідові Морозу. Призи він поклав у кишені червоної шуби. Це були кулі та бенгальські вогні
Життєві історії 0
Віктор і Аліна сиділи за однією партою. Швидко пролетіло півріччя восьмого класу. Ось уже й Новий рік на носі, а Вітя досі не знав, де зустрічатиме Новий рік.
— Заметіль! Сергію, це ж чудово! Я обожнюю заметіль! Я знаю її! Брат подивився на мене, як на божевільну… — Це як «знаю»? — Дуже просто! Коли починається хуртовина, треба не боятися її. Стати треба ось так – піднявши вгору руки і відчути її силу! Хуртовина покружляє навколо тебе, побачить, що ти її не боїшся, віддасть тобі частинку своєї сили і полетить далі. Спробуй, це легко!, – і я показала братові, як треба зробити. — Пішли бігом! Поглянь, навколо вже нічого не видно, тільки твоя біла хуртовина! – Ні позаду не видно села, ні попереду! І дорогу замітає
Життєві історії 0
Різдвяний святвечір. Що для мене ці два слова? Які думки і почуття я відчуваю в цю ніч…? Спогад із дитинства – засніжена бабусина хата в слобожанському селі. …Мені
Тимофій не зрозумів спершу, звідки цей звук дзвінкий, а з комори вийшов із вилами, дивиться, а на одному зубці каблучка Марії сріблиться. Знайшлася вона в цій копиці сіна, сама нанизалася, як на палець. Побіг він додому, навіть кульгавості не помічаючи. Батькам показує, а в самого сльози з очей, хоч і мужик здоровенний. — Я довго мовчав, – сказав батько, – усе чекав на знак якийсь. Думав, буде знак, зішлю його до Марії без розмов. А коли ні, значить так тому і бути. А тут ось що! Знак, та ще й який, та в Святвечір
Життєві історії 0
Ця історія, можливо, і знайома комусь. Але розповісти її хочу саме на Святвечір, коли вона і сталася, а точніше, щасливо закінчилася. Красуню Марію посватав Тимофій під кінець сінокосу.
На місто опускався вечір, коли Тетяна вийшла з дому і попрямувала до зупинки. Вони домовлялися з подругами, що зберуться разом у ніч напередодні Різдва. Світлана зі сміхом говорила, що потрібно обов’язково поворожити на судженого. Тетяна не вірила в усі ці ворожіння, а ось зі Светою та Олею побачитися хотіла. Давненько вони не зустрічалися, у всіх свої справи і турботи
Життєві історії 0
На місто опускався вечір, коли Тетяна вийшла з дому і попрямувала до зупинки. Вони домовлялися з подругами, що зберуться разом у ніч напередодні Різдва. Світлана зі сміхом говорила,
— А тепер я розумію – справа не в розкладі. Річ у любові, яку ми даруємо одне одному. У дрібницях, з яких складається щастя. — Ти дивовижна мати, Мариночко. І дружина. Я так рада, що Андрійко зустрів тебе. Андрій повернувся пізно ввечері. Відчинив двері своїм ключем і завмер на порозі. З квартири пахло хвоєю, корицею і ваніллю. У напівтемряві мерехтіли маленькі ліхтарики на підвіконнях, відкидаючи химерні тіні на стіни
Життєві історії 0
Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг, що падав. Перший у цьому грудні. М’які пластівці повільно опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. В інший час вона б
— Мені нічого не треба. Тільки ти одужуй, дідусю. — Це вже як вийде. А якщо що, ти не плач. Знай, не люблю я це. Не гнівай мене. Так от. Будинок майже розвалився. Город? А що ти одна з ним зробиш. Тож ти одразу, як отримаєш спадок – продай. А тут, – він простягнув їй картку, на якій вона побачила своє ім’я. – Я зібрав тобі. Нема чого по чужих кутках поневірятися. На перший внесок вистачить. Просто зараз і займися. Я хочу за життя дізнатися, що ти влаштована
Життєві історії 0
— Тетяно, ти де? Ми з мамою чекаємо на тебе, чекаємо. А тебе все немає, – почула Таня нетерплячий голос чоловіка. — Уже йду. На роботі затримали, –
Зрештою, коли Яна на повному серйозі почала домовлятися з Олею щодо навчання тієї приготуванню правильної їжі і вимагати від неї, а особливо від Юри негайного вступу до їхнього товариства і змін у своєму світогляді, Юра встав з-за столу, буркнув: «Я освіжитися, ненадовго!», і попрямував у бік туалетних кімнат
Життєві історії 0
За вечерею Оля сказала чоловікові. — Юрчику, ти на суботу нічого не плануєш? — Та ні, зая, нічого начебто. А що, у тебе є пропозиції? — Ну-у, загалом,
— Може все-таки нам? – обережно запитала дружина. — Та ну, Любо, хто б нам її приніс? Якщо тільки твій таємний шанувальник, – Михайло Петрович вирішив пожартувати. — Перестань, не до жартів, ялинка ж якраз біля наших дверей стоїть. Може, хто приходив, удома нас не застав, от і залишив. — А ми просили? Ні, не просили. Та й нікому ялинку нам нести. До того ж котрий рік штучну ставимо. Ні, Люба, це точно не наша. Але от питання: чия
Життєві історії 0
— Звідки вона тут взялася? Може сусідам залишили? — А тоді навіщо тут кинули? Чому додому не занесли? Так-а-аа, завдання з зірочкою, – сказав свій улюблений вислів Михайло
Аліна вже хотіла вискочити і закричати, що вона тут. Що це вона – сюрприз. Мама налякається, або зрадіє, а потім вони посміються. Але дівчину дещо зупинило… голос супутника матері. Він був знайомий їй до болю. Ілля? А він що тут робить? Ні, треба вибиратися, а то виходить, як у поганому кіно. Напевно, мама попросила її чоловіка з чимось допомогти… вони ж сім’я, чому дивуватися? Тільки тому, що їй ніхто нічого не сказав
Життєві історії 0
Вона сподівалася, що мати не запросить свого чергового молодого коханця зустрічати з ними Новий рік. Усі вони були якимись нецікавими. Не вписувалися в їхню сім’ю. І коли мама

You cannot copy content of this page