— Гроші її? – я розлютилася, – А планшет в однокласниці розбила не вона? Чому із сімейного бюджету повинні оплачувати? Вона наступного разу молоток візьме і піде чиюсь машину трощити і що? Нам у борги залізти, але ті гроші не чіпати?
Заміжня я вже 4 роки. У чоловіка шлюб другий, від першого є дочка, їй зараз 10 років. У нас 2 роки тому зʼявилася спільна дитина, я зараз у
— Але я не можу без сукні… Це ж весілля! Один раз і на все життя!  — До чого тобі ця ганчірка?! У мене в шафі на дачі вже одна така висить… Один раз одягнена, але все життя тепер у шафі місце займатиме.  — Не зрозуміла? Звідки в тебе воно? – Олена розплющила очі.  — Колишня дружина витратила половину весільного бюджету на сукню, одягла один раз і все.  — А чому не забрала її?  — Тому що я її оплатив і не віддав їй, тепер розумію, що не даремно
Іван зустрів Олену у волонтерському центрі. Щоправда, прийшов він туди не допомагати знедоленим, а шукати дівчину для стосунків. На такий дивний вчинок його підбив друг. — Якщо дівчина
— Марійка вирішила стати бізнесвумен, – каже Римма, – потрібен був кредит, вона і підписалася на авантюру за порадою чоловіка: взяти в борг у «авторитетних»людей
— Мій чоловік Михайло, – розповідає Римма, – молодша дитина у свекрухи, є ще сестра Марія, з її батьком Антоніна Андріївна розлучилася, коли Марійці було лише 4 роки.
Хтось вирішив поставити експеримент, виділили приміщення, організували ліжка і харчування, зібрали важких і неуспішних дітей, і дітей із неблагополучних сімей, зробили для них міський табір із заняттями з предметів і психологами. Поставили завдання, щоб школярі наздогнали своїх однолітків. На кожну вікову групу виділили по 2 психологи
Сімнадцять років тому, я закінчувала Інститут практичної психології, і нам потрібно було пройти практику. Я пішла туди працювати не за покликом серця. Друга вища, а цю роботу зараховували
— Ну їй пощастило, – відповідав зять, – вона знайшла місце, а мені куди їхати, тим паче в теперішній час? Охоронцем? Ну так на такій роботі багато не заробиш. І потім, це Юльку наш дохід не влаштовує, це їй треба лахміття, відпочинок і манікюри, а мені всього вистачає, чому я через її забаганки маю напружуватися і змінювати свій звичний життєвий уклад
У знайомих мені сім’ях, здебільшого працюють обоє: тягнуть віз разом. А що робити, якщо одного все влаштовує, а другий з подружжя не готовий змиритися з убогістю сімейного бюджету?
Хоче Настя волосся в синій колір? Будь ласка! Хоче татуювання на зап’ясті в 15 років? Та не питання! А внучка миттю відчула, що може з матері мотузки вити. По навчанню з’їхала, стала гуляти до пізньої ночі. Подзвонить матері, мовляв, затримаюся, але не хвилюйся, жива і здорова, приходить потім за північ
Я можу зрозуміти, що зараз і без реєстрації шлюбу живуть, і невістку розумію в її горі, як ніхто інший, але ж онучці тільки 16 років виповнилося! Як таке
Мама легко і просто проміняла сина на цього мужика. Просто привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила у двері його квартири, почула звук замка, що відчиняється, і втекла. А я залишився стояти
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і зʼявився на цей світ. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла в нас не було, увесь час
Так, Ніно, мабуть до снігу ми картоплю копати будемо. І на біса стільки насадили? А все ти. А раптом сімʼї не вистачить. А де твої хлопці? Палець об палець вдарити не хочуть. А раніше пам’ятаєш? Як купою навалимося, до обіду вже все викопано. Ех, були часи – Ніна прислухалася – Чуєш, діду, під’їхав начебто хтось? Сходи, подивися
— Мишко, я чого зайшов то – м’яв кепку в руках батько. – Не підможете нам із матір’ю картоплю викопати? Соромно як, у всіх сусідів уже прибрана, а
Наприкінці 80-х років працювала я завмагом. На ті часи дуже хороша посада. Жили ми добре. 4-кімнатна квартира в центрі курортного містечка, будиночок за містом, чоловік, донька-красуня. Так-так, саме в такому порядку. Матеріальний бік життя мене цікавив найбільше. Все я міряла грошима. Навіть до матері своєї я ставилася погано. Мама жила в селі з чоловіком-п’яницею. Просила вона мене забрати її до себе, а я їй відмовила. Соромно мені було перед друзями, що мама в мене сільська, некультурна
Зі своєю донькою я бачуся дуже рідко, один-два рази на рік. Вирішила з нею більше не спілкуватися і ось чому. Наприкінці 80-х років працювала я завмагом. На ті
Ціле життя розташувалося на стіні, тільки зараз усі ці радісні моменти ніби перекреслили чорною лінією. Алла вдивлялася в обличчя чоловіка на останньому спільному фото – трішки набравши вагу, з животом, але все ще привабливий чоловік, він обіймав її, мініатюрну усміхнену жінку, з тією самою любов’ю, що й у день весілля, заглядаючи в її очі. Чи це їй тільки здавалося? Може, ці зморшки біля очей означали зовсім не любов, а обов’язок? Обов’язок, звичку? Інакше, хіба міг би він вчинити з нею так
Алла поховала чоловіка три дні тому і тепер лежала в ліжку, не в силах встати. Троє дітей, слава Богу, вже дорослі й самостійні, давно можна за них не

You cannot copy content of this page