Головна

Selena

Сповіщення від мами, – каже вона, – “Мені треба 15 тисяч на басейн, комуналку і чоботи”. Нормально так? Це відразу після того, як я прослухала лекцію про свою нікчемність і неспроможність, як матері. Ні вже, досить. Ліля друкує мамі відповідь: «Грошей немає, віддала няні»
Життєві історії 0
— Я досі не розумію, – вкотре вичитує 36-ти річну Лілю її мама, Алла Геннадіївна, – навіщо тобі треба було заводити третю дитину, якщо в тебе немає на
Як вважаєш, дня на два нам із дітьми в столиці тисячі 2 вистачить? Ну окрім того, що на дорогу. — Я так і сіла, – зізнається Ніна, – 2 тисячі на трьох на 2 дні. І в зоопарк, і фастфуда поїсти, і в дитячу кімнату, і на атракціони…. — Навряд чи, – чесно відповіла вона сестрі, – тут і в туалет сходити – плати гроші, і поїсти, і попити. А вже про розваги не кажу
Життєві історії 0
Чи доводилося Вам приймати гостей? Не тих, які прийшли на запрошення на свято, а тих, які приїхали у Ваше місто відпочити, або за своїми справами? — Я до
Та я вдома приберу, – говорила йому дружина, – серіал подивлюся, книжку почитаю. Буду нудьгувати. Якби ти знав, як я хочу з тобою поїхати, поратися на городі, допомогти твоїм. Але не можна. У нас дівчатка полуницю на роботу принесли недавно, я половинку ягідки відкусила, так добре що ліки були з собою. — Навіть заплакала, – обурювався Діма, – і телефоном говорила, сумує, мовляв. Удома сидить. А вона в Тані на дачі нудьгує. В обнімку з котом і собакою, з тарілкою полуниці і пишним різнотрав’ям
Життєві історії 0
— Мамо, дивись, що я знайшла! – покликала Зою Тарасівну молодша донька, – фото нашої Діаночки! Ні, не в неї на сторінці, я навмання відкрила дівчинку, яка в
Ніна, коли дізналася про те, що матері не стало, була в бурхливому захваті, всі її проблеми тепер вирішаться! Нарешті вона разом із дітьми поїде з цього маленького селища у велике, красиве місто. Добре, що сестри теж вже немає в живих, спадщину ділити не доведеться.
Життєві історії 0
Ніна, коли дізналася про те, що матері не стало, була в бурхливому захваті, всі її проблеми тепер вирішаться! Нарешті вона разом із дітьми поїде з цього маленького селища
Анна Юріївна з’їла овочевий суп. Він був навіть без сметани. Взяла побільше хліба, але їсти все одно хотілося. Більше на столі нічого не було. Її сумки так і стояли не розкриті. Може в них з грошима погано, подумала вона. Ольга пішла у ванну, а Ганна Юріївна схопила сало, швидко відрізала шматок, поклала на хліб, зверху кільця цибулі й квапливо, крадькома, з’їла. Подивилася на всі боки. Минулого разу, рік тому, меблі в кухні начебто інші були і холодильник, здається, новий
Життєві історії 0
Матір приїхала до дочки в місто, але її ніхто не чекав… Ганна Юріївна присіла на лавку. Важкі сумки з припасами стояли поруч. Дочці привезла гостинців зі свого городу.
Чоловічок у кепочці обійшов, за традицією, всі ряди і купив помідори все-таки в якогось дідуся, трохи глухуватого. Але це не все. Людмила, вибравшись на ринок вперше за сезон, швидко перейняла “метод” чоловіка в кепочці. Підходить до неї покупець, а вона, не чекаючи запитання, відразу рапортує:  — Помідори червоні, огірки зелені, баклажани – баклажанисті
Життєві історії 0
— Помітний хлопчина, винахідливий. — Може й помітний, але вже давно не хлопчина, йому років сорок, а може більше. — Ну, для нас із тобою, для нашого віку
А потім я запах горілого відчула, метнулася з дитиною на руках на кухню. Виявилося, не я одна відчула, трохи раніше за мене на кухню з ванної прийшов чоловік, він і застав картину, як свекруха стояла над пательнею, зробивши газ сильнішим, і з посмішкою спостерігала, як горить м’ясо і разом із ним нова пательня. Мені залишалося тільки розвернутися і чоловікові сказати, що я збираю наші речі і ми з’їжджаємо
Життєві історії 0
— Життя прожити, не поле перейти, а я прожила своє життя достойно. Це не мої слова, це слова моєї свекрухи, сказані в день нашого з нею знайомства 2
А за рік, у них ще зʼявилася донька, – роздратовано сказала Марія Борисівна, – тепер у столичній квартирі один живе, коли зйомки або вистави в столиці проходять. А мою дурепу все влаштовує: вона йому довіряє. А я спеціально на Фейсбуці його сторінку дивлюся – взагалі жодного натяку на сім’ю: свої фото, зі зйомок з акторками різними. Дивлюся сторінки колег: фото з дружинами, з дітьми. Оди хвалебні дружинам співають, що вони без них не стали б тим, ким стали
Життєві історії 0
Якось на роботі зайшла розмова про новий серіал. Марія Борисівна скривилася як від зубного болю: — Терпіти не можу всіх цих сучасних акторів – ні таланту, ні харизми!
Милий, – пробувала я говорити з чоловіком, – ну ми ж з тобою ще молоді, руки і ноги є, заробимо самі. Батьки не зобов’язані нам усе надавати. Але чоловік вважав інакше. Раз є, повинні поділитися. І крапка. Те, що мої батьки колись починали з орендованої кімнати, цвяха в стіні і матраца на підлозі – не аргумент
Життєві історії 0
Мій чоловік на мене образився, точніше ображався він на моїх батьків, але висловлював своє невдоволення саме мені. — У твоїх батьків є можливість нам допомогти, – надував щоки
Ну що це таке, – скаржився Ірині брат, – не таким тоном їй відповіли, не так до столу покликали, не так глянули, проходячи повз. Нам усім важко після втрати тата, але життя триває. Я через мамину образливість на порожньому місці не хочу дружину втратити. — Я, грішним ділом, подумала, що це звичайна історія: невістка проти свекрухи, – каже Ірина, – а потім пригадую: так, мамі щось скажеш, а за кілька днів вона згадає зі сльозами й образою все, що ти їй сказала. І вкладе в нешкідливу фразу зовсім інший сенс, мовляв, хотіли її образити. Не любимо, не цінуємо
Життєві історії 0
Не можу більше, – каже Ірина, – просто сил ніяких немає. Я після спілкування з нею, як вичавлений лимон. І знаю, що вона дуже мене любить, я її

You cannot copy content of this page