Слухай, Семене, – сердито сказала Ірина, коли вантажники виносили пральну машину. – Я тобі віддаю все це тільки з тієї причини, що мені не потрібен мотлох. Я собі нове куплю. Як на мене так ти хоч усе забирай. Але мені набридло мало не щодня бачити твою фізіономію. І що за звичка дзвонити мені вночі
Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч
Ольга поморщилася, відчувши запах перегару, який останні дні часто супроводжував чоловіка. Оглянула оманливо розслаблену позу. Вона пам’ятала, як миттєво він виходить із себе, перетворюючись на божевільного звіра, що стискає кулаки і бризкає слиною. Що вона може йому протиставити? З подібними типами працює тільки право найсильнішого
— Я хочу, щоб ти пішов, – твердо сказала Ольга, дивлячись на колись коханого чоловіка. Вона проплакала більшу частину ночі, від чого очі стали вузькими, а обличчя набрякло.
Сповіщення від мами, – каже вона, – “Мені треба 15 тисяч на басейн, комуналку і чоботи”. Нормально так? Це відразу після того, як я прослухала лекцію про свою нікчемність і неспроможність, як матері. Ні вже, досить. Ліля друкує мамі відповідь: «Грошей немає, віддала няні»
— Я досі не розумію, – вкотре вичитує 36-ти річну Лілю її мама, Алла Геннадіївна, – навіщо тобі треба було заводити третю дитину, якщо в тебе немає на
Як вважаєш, дня на два нам із дітьми в столиці тисячі 2 вистачить? Ну окрім того, що на дорогу. — Я так і сіла, – зізнається Ніна, – 2 тисячі на трьох на 2 дні. І в зоопарк, і фастфуда поїсти, і в дитячу кімнату, і на атракціони…. — Навряд чи, – чесно відповіла вона сестрі, – тут і в туалет сходити – плати гроші, і поїсти, і попити. А вже про розваги не кажу
Чи доводилося Вам приймати гостей? Не тих, які прийшли на запрошення на свято, а тих, які приїхали у Ваше місто відпочити, або за своїми справами? — Я до
Потім я дізналася, що всі подарунки, які він мені робив, були куплені на кредитні картки, машина теж виявилася в кредиті, а квартира, в якій ми мали жити, взагалі належала його батькові
Мені 27 років, і півтора роки тому життя наче дало мені шанс на новий початок. Я зустріла Олексія – чоловіка з іншого міста. Відразу все виглядало чудово: у
Машина гарна, майже нова, ми на ній багато не їздили. Вирішили, що так молодим буде стимул, щоб розрахуватися поступово протягом року
Ми з чоловіком, Степаном, виростили нашого єдиного сина, Андрія. Тепер йому вже 25 років, добрий він у нас, м’який та чуйний хлопець. Три роки тому одружився на дівчині,
Ромки мамка, моя свекруха, більше не виходила заміж, і всю любов та турботу віддавала йому, вона сама зізнається, що, можливо, перегнула палицю
Мені 28 років, мого чоловіка звати Роман, йому 29. Ми разом уже шість років, маємо двох синів – старшому три роки, молодшому рік. Наше життя, здається, почалося як
Ми вже чекали на нашу дитину, але Михайло знову сказав, що це не місце для сімейних пар, я прийняла це як належне, хоча в душі було трохи неспокійно
З Михайлом ми разом уже сім років. Він старший за мене на сімнадцять років, і за цей час я звикла до його серйозності, мудрості та певної стриманості. Мишко
До того, як я вийшла заміж за Назара, у мене була своя двокімнатна квартира, невеличка, але затишна і в новому будинку
До того, як я вийшла заміж за Назара, у мене була своя двокімнатна квартира. Невеличка, але затишна і в новому будинку. Жила я тоді ближче до роботи, а
Мама працювала вдома, бо як тут на роботу підеш, коли в хаті стільки ротів, та ще й господарство велике – город, корова, свині, кури, вівці, жили ми на одну татову зарплату, але не голодували, та й одягненими були, хоч і скромно
У нашій сім’ї було шестеро дітей. Батько у всіх один, а от життя різне у кожного склалося. Ми росли у невеличкому селі, де кожен день був боротьбою за

You cannot copy content of this page