Головна

Місяць: Серпень 2024

Та краще б він не робив нічого, взагалі нічого, – сердиться Ірина Володимирівна, – ніж так! За ним усе одно: або переробляти, або чекати, поки сам не спробує виправити
Життєві історії 0
Та краще б він не робив нічого, взагалі нічого, – сердиться Ірина Володимирівна, – ніж так! За ним усе одно: або переробляти, або чекати, поки сам не спробує
Маленький мій, янголятко! Я так скучила за тобою. Нарешті ти представиш мене своїй нареченій. Як тебе звати мила моя? Віка? — Мамо, я сто разів тобі казав, що її звуть Вероніка. І не кажи мені, що ти забула про це – Ну Віка, Вероніка, – махнула рукою жінка. – Дуже схожі імена. Спочатку буде Вероніка, потім Віка. Життя – воно таке складне і кручене. Ніколи не вгадаєш, що буде завтра. Ну що ж ви стоїте на порозі, проходьте. Янголятко, запрошуй свою гостю
Життєві історії 0
Вероніка розплющила очі й завмерла, вдивляючись у темряву. Її розбудив дивне шарудіння і тихий, схожий на подих вітру, шепіт. Мороз пробіг по шкірі молодої жінки, і вона щільніше
Та вранці встав, як зазвичай. Ні, спав нормально. Що зараз роблю? Снідаю. Теща кашу зварила. Яку? Вівсянку мама, все нормально, – це звичайна розмова мого чоловіка з його мамою
Життєві історії 0
— Та вранці встав, як зазвичай. Ні, спав нормально. Що зараз роблю? Снідаю. Теща зварила кашу. Яку? Вівсянку мама, все нормально, – це звичайна розмова мого чоловіка з
Глібе, а твоя Оленка одна? Ну в сенсі, у неї немає сестри, точної копії? На наші здивовані погляди Тетяна Дмитрівна пояснила, що тижнем раніше мій майбутній родич – брат чоловіка, представив матусі Настю. — А позавчора йду в магазин, а в сквері його Настя з іншим чоловіком в обнімку на лавці сидить! Я синові дзвоню: що за справи? – розповідала Тетяна Дмитрівна, – А виявилося, що це Марія, а не Настя. І обіймалася вона зі своїм законним чоловіком
Життєві історії 0
Дружина молодшого брата мого чоловіка – одна з близнюків. Створили сім’ї ми рік тому, майже одночасно. Прийшли з Глібом знайомитися зі свекрухою, а вона запитує: — Глібе, а
У Марини підкосилися ноги, в очах потемніло, вона вхопилася за стілець, щоб не впасти. Потім кинулася в іншу кімнату до чоловіка, замолотила його по грудях, закричала: — Ненавиджу тебе! Як же я тебе ненавиджу, свиня! Павло накинувся на неї у відповідь: — Що мені було робити, ти мене сьогодні навіть не погодувала! Нехай це буде тобі уроком
Життєві історії 0
Одного погляду вистачило, щоб її ноги підкосилися, а в очах потемніло. Марина вхопилася за стілець, щоб не впасти, а потім кинулася на чоловіка, замолотила його по грудях і
За столиком в кафе сидів солідний чоловік. Його сірий погляд пом’якшився і став пронизливо синім, коли побачив свою дочку. “Який він у мене ще красивий, – у мене… подумалося їй… та у мене. Як би то не було, це був все той же, її рідний батько, хоч вже начебто і чужий. Ні, він мій”, – миготіли одні за іншими сумніви. І як маленька дівчинка Іра ледь не розплакалася
Життєві історії 0
У житті кожного з нас трапляються неймовірні історії, часом курйозні, але які цілком можуть стати і доленосними. Ви вірите в долю? А в любов з першого слова? Насилу?
Іван тепер відкладав кожну “вільну” копійку. Чоловік загорівся ідеєю придбання ще однієї квартири – нерухомість можна буде здавати й отримувати пасивний дохід. Олесі було наказано приносити чеки з магазинів. Іван вклеював їх у спеціальний зошит і раз на місяць виводив підсумкову суму витрат
Життєві історії 0
— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш
Розштовхавши народ, Станіслав пройшов у двір. Біля ґанку його мати спорудила імпровізований прилавок, за яким і торгувала всім, що за останні два місяці привезли їй діти. Речі віддавала справді за безцінь. Річ була не в грошах: Тетяна Едуардівна морила себе голодом заради ось цих “розпродажів”. Розігнавши всіх охочих, Стас прибрав на подвір’ї і з твердим наміром забрати матір у місто увійшов до будинку
Життєві історії 0
Мама чоловіка Євгенії, Тетяна Едуардівна, все життя працювала вчителем української мови та літератури. Професія наклала відбиток на її характер: жінка була прискіпливою, педантичною і навіть деспотичною. Вона вимагала
За 8 місяців після придбання машини Ольгу Іванівну син відвіз лише 3 рази. Один раз у будівельний магазин, вдруге всі разом вони їздили в передмістя до батьків невістки, а втретє Ольга Іванівна удостоїлася честі сісти в машину сина тоді, коли вона травмувала коліно. — 3 рази їздила, а просила всього раз 6, – каже Ольга Іванівна, – через дрібниці намагалася не смикати, тільки якщо дуже треба і то, дня за 3
Життєві історії 0
Тепер вона вимагає, щоб ми терміново повернули їй усі гроші, які вона нам дала, – обурюється Жанна, – уяви собі ситуацію? У мене декрет, живемо в однокімнатній, хотіли
Анна Юріївна з’їла овочевий суп. Він був навіть без сметани. Взяла побільше хліба, але їсти все одно хотілося. Більше на столі нічого не було. Її сумки так і стояли не розкриті. Може в них з грошима погано, подумала вона. Ольга пішла у ванну, а Ганна Юріївна схопила сало, швидко відрізала шматок, поклала на хліб, зверху кільця цибулі й квапливо, крадькома, з’їла. Подивилася на всі боки. Минулого разу, рік тому, меблі в кухні начебто інші були і холодильник, здається, новий
Життєві історії 0
Матір приїхала до дочки в місто, але її ніхто не чекав… Ганна Юріївна присіла на лавку. Важкі сумки з припасами стояли поруч. Дочці привезла гостинців зі свого городу.

You cannot copy content of this page