В селі казали: «Галя, нащо тобі та Польща, вже ж не молода, хіба легше там буде?» А вона тільки посміхалася: «Діти ж, хати нема, треба щось робити»
Галя Василівна була жінкою простою, але з розумом. Жила вона в маленькому селі, де все життя працювала в колгоспі, а потім ще й на фермі, бо треба ж
Спочатку їздила до Польщі на сезонні роботи, потім, завдяки знайомим, перебралася в Італію. Люди в селі дивувалися, яка Люся Петрівна працьовита, з ранку до ночі на ногах, ніби не одна вона працює, а ціла бригада
Люся Петрівна була жінкою з сильним характером, родом з невеличкого села на Західній Україні. Життя навчило її бути твердою і не розраховувати на легкі шляхи. Чоловік Олексій пішов
Коли ми купили будинок у маленькому містечку, сподівалася, що щось зміниться, ми виїхали подалі від батьків, розпочали ніби нове життя
Знаєте, життя інколи грає з нами у такі ігри, що й не придумаєш. Ось хочу поділитися своєю історією, яка не просто змінила моє життя, а перевернула його з
Квартира була записана на невістку, адже ми хотіли, щоб у неї було відчуття безпеки і власності, але, як то кажуть, добрими намірами дорога вистелена до пекла
Коли ми з чоловіком купили ту квартиру для нашого сина Андрія і його молодої жінки Галини, думали, що робимо найкраще, що можемо. Квартира була хороша, двокімнатна, з великою
«Ти пішов? Ти не ночував вдома? То йди там, де ночував», — сказала вона, голос її був спокійним, але рішучим
У житті буває по-всякому. Оксана і не думала, що її шлюб стане таким випробуванням, хоч і закохалася в Олексія відразу ж, як тільки вони зустрілися на тій вечірці
В один день прийшов і сказав: «Знаєш, я скоро стану татом», у нього була радість на обличчі, а в мене серце ніби розбилося на тисячу шматочкі
Мені 22 роки, і живу я в невеличкому містечку під Києвом, де кожен знає всіх, а життя плине своєю чередою. З першого погляду, все в мене ніби гаразд:
Знаєте, я хочу розповісти вам одну історію про 84 квартиру. Близько року тому там жила молода пара, і в них був чудовий малюк років п’яти. Вони не дуже ладнали між собою. Стіни в нас тонкі, їхні скандали чули всі сусіди. Якось раз вони сварилися, двері були не замкнені, і малюк вийшов на сходовий майданчик. Він побіг по сходах, і зачепився за перила. Стрімголов прокотившись два прольоти, дитина сильно вдарилася головою об сходинки
Страждаючи від безсоння вкотре, Наталка знову чула несамовитий дитячий плач з сусідської квартири. “Та що зрештою з цією дитиною!? Невже батьки нічого не можуть із цим зробити!?” Вона
Чоловічок у кепочці обійшов, за традицією, всі ряди і купив помідори все-таки в якогось дідуся, трохи глухуватого. Але це не все. Людмила, вибравшись на ринок вперше за сезон, швидко перейняла “метод” чоловіка в кепочці. Підходить до неї покупець, а вона, не чекаючи запитання, відразу рапортує:  — Помідори червоні, огірки зелені, баклажани – баклажанисті
— Помітний хлопчина, винахідливий. — Може й помітний, але вже давно не хлопчина, йому років сорок, а може більше. — Ну, для нас із тобою, для нашого віку
Я була в шоці, не могла зрозуміти, що сталося. Це був зовсім не мій син, не той Віктор, якого я знала, намагалася зберегти спокій і відповіла йом
Моя історія почалася, як у багатьох: син був моїм гордістю і надією. Ми завжди були близькими, довіряли одне одному, підтримували. Його батько пішов із життя ще коли Віктору
Наступного дня я ніжно попрощалася з ним, і щойно за ним зачинилися двері, я відчула, як мене наповнює жага помсти. Я знала, що Максим збирав гроші на новий автомобіль, він відкладав їх на окрему карту. Сума була вже пристойною. Я знала, де лежить карта. Код від картки був мені теж відомий. Я пішла в банк і зняла всі гроші з цього рахунку. Потім я прийшла додому, упакувала все, що мало для мене цінність, поклала в машину
Раз на місяць ми з трьома найкращими подружками влаштовуємо жіночий вечір. Знаєте – базікаємо, пліткуємо, скаржимося на своїх чоловіків, дітей і свекруху. Це допомагає пережити наступні тридцять днів.

You cannot copy content of this page