Ціле життя розташувалося на стіні, тільки зараз усі ці радісні моменти ніби перекреслили чорною лінією. Алла вдивлялася в обличчя чоловіка на останньому спільному фото – трішки набравши вагу, з животом, але все ще привабливий чоловік, він обіймав її, мініатюрну усміхнену жінку, з тією самою любов’ю, що й у день весілля, заглядаючи в її очі. Чи це їй тільки здавалося? Може, ці зморшки біля очей означали зовсім не любов, а обов’язок? Обов’язок, звичку? Інакше, хіба міг би він вчинити з нею так
Алла поховала чоловіка три дні тому і тепер лежала в ліжку, не в силах встати. Троє дітей, слава Богу, вже дорослі й самостійні, давно можна за них не
— Ох, з вами ще й порося їхало?  — Але воно було пристебнуте! – пояснила я. – Ніде не написано, що в машині не можна перевозити пристебнутих поросят! Тому коли бичок випадково проломив дах, а порося надзюрило на ходу, чоловік врізався у відбійник, і це врятувало патрульного, який встиг заховатися за дерево
Чоловік подав в інтернет оголошення – машину нашу продає. Сьогодні вийшов у двір, колупається з нею, до блиску доводить. А телефон на тумбочці залишив. Сашко повзає під машиною,
Ой, слава Богу, все як треба пішло. Добре пробрало. Здоровим станеш, злидень, Галька повернеться, не впізнає. До онуків ішла, ти як старий мотлох був, а прийде – ось він, огірочок свіженький. Кричи сильніше, це лікуванню теж допомагає, дух поганий із тебе виливається, а значить, і видужаєш швидше. Я он ногу щовечора натираю, а вона все ниє і ниє, бо не кричу, а терплю. Кричати мені соромно. Ось і довго лікування йде від цього. А ти звик кричати на всіх. От і кричи собі на твоє ж здоров’я, а я поки що піду чай зігрію та заварю. Ніна Дмитрівна медку вранці принесла, з ним і поп’ємо
Сергій Петрович обережно піднявся з ліжка і попрямував до дверей. Спина боліла, але зовсім не сильно. Настоянка тещина – чогось там на скипідарі – справді виявилася цілющою, хоч
— Я подумав, син друга привів, а це, виявилося, що наречена така, – уже під час першого погляду на Ірину свекор вирішив, що її коротка стрижка явно хлопчача. Антон Павлович після цієї фрази засміявся так, що всім стало не по собі
— Ірино, та я ж пожартував! – це була улюблена фраза свекра. Так уже повелося в сім’ї Ірини, що свекор зі свекрухою вважають її абсолютно «ніжною»у всіх розуміннях
— Мамо! Ну ти знову! — Ніна з огидою зачинила кришку унітазу і натиснула на кнопку зливу. — Невже так важко змивати за собою!
— Мамо! Ну ти знову! — Ніна з огидою зачинила кришку унітазу і натиснула на кнопку зливу. — Невже так важко змивати за собою! Вона люто вийшла з туалету і попрямувала
— Ми ж з тобою рідні, виросли разом. У твою квартиру заїде моя Таня з чоловіком, а ти переїжджай до нас. В нас кімната вільна, всі діти виросли в нас.
Самотній жінці старша сестра запропонувала з’їхатися. У сестри внучка вийшла заміж, а жити ніде: — Ми ж з тобою рідні, виросли разом. У твою квартиру заїде моя Таня
Подруга Яни притягла в сумочці «свистнуту» в батька пляшку. Відчувши, що їм добре і більше поки що не треба, дівчатка, як шляхетні пані, вийшли на балкон, тримаючи в руках по стаканчику невинної Фанти. Почалися одкровення і взагалі полилося з дівчат усе те, у чому людина може зізнатися тільки напідпитку. Подруга зізнавалася Яні у своєму коханні до молодого вчителя фізкультури
Яні було соромно показуватися на очі новому сусідові, хоча особисто за нею ще не було жодної провини. Бідний хлопець… Її мама, жінка дуже емоційна та імпульсивна, у перший
— Ви заходьте до мене, хоч зрідка, — сказав він нам, коли ми познайомилися, — Чаю поп’ємо, у мене й настоянка є, малинова. Мій Коля закивав головою, мовляв, так, звичайно, обов’язково зайдемо
Раніше ми жили разом із моїми батьками у старому будинку в межах обласного міста. Півроку тому на його місці одна будівельна фірма вирішила збудувати багатоповерхівку і нам запропонували
— А ти, правда, так хочеш заміж?Вона кілька секунд дивилася на мене відкривши рота і хотіла вже почати закочувати істерику, але тут я, перевіривши наявність паспорта в кишені, виявив його відсутність
Тату, я заміж виходжу! — закричала з порога почервоніла від морозу і, напевно, від щастя Полінка, моя дочка. — Це за кого ж? За Дімку твого чи що? Так
А тепер її поховали і всі розійшлися, роз’їхалися, і він залишився один. Двері до квартири зачинили, і він залишився на вулиці. Великий, старий сірий кіт сидів просто біля під’їзду, де він раніше жив зі своєю господинею
Кіт сидів біля під’їзду. У цьому будинку він жив багато років разом зі своєю старою бабусею. Як вона його любила. Він був для неї центром Всесвіту. Усередині заторохтів

You cannot copy content of this page