— Ми ж з тобою рідні, виросли разом. У твою квартиру заїде моя Таня з чоловіком, а ти переїжджай до нас. В нас кімната вільна, всі діти виросли в нас.
Самотній жінці старша сестра запропонувала з’їхатися. У сестри внучка вийшла заміж, а жити ніде: — Ми ж з тобою рідні, виросли разом. У твою квартиру заїде моя Таня
— Твоя бабуся тут у нас зірка, — затягуючись зі смаком папіроски, казав мужик, — її всі знають. Мабуть, весела була. Це ж треба таке вигадати! — і він підморгнув мені опухлим оком. — Пиріжки, між іншим, дуже смачні, особливо, якщо на закуску.
Вперше за двадцять років заміжжя я летіла у відпустку сама. Щоправда, лише на два дні, туди й назад, на зустріч випускників до Ізраїлю. Чоловік відмовився, хоча має право
Коли я зіткнулася з тим, що є люди, яким треба знати все, я вкрай здивувалася. Я ще навіть не знала імен брата, сестри і матері мого другого чоловіка, а вони вже примудрилися дізнатися все, що можна було знайти в соцмережах. Де я відпочивала, хто мої батьки, яку музику слухаю, на які групи підписана. Мені передали подарунок через чоловіка. Я навіть не знала, який вигляд мають ці люди! А вони вирішили мене ощасливити набором для вишивання (побачили, що я на тематичну групу підписана) і цукерками
У мене другий шлюб і я в шоці. У моїй сім’ї, як і в сім’ї мого колишнього чоловіка, було не заведено нав’язувати іншим свою думку, не заведено будь-яке
Як вам не соромно! – раптом ахнула жінка, зрозумівши, що до чого. – Дорослі люди, а потерпіти не можуть! У сусідній кімнаті, при живій матері! — Так а скільки вас ще терпіти?! Ви мені що обіцяли: з Оленки господиню добротну зробити і з’їхати! А що в підсумку? Живете в нас уже рік, а толку – нуль
— Хоча б стукати навчіться! Ми дорослі люди і маємо повне право робити, що завгодно у своїй кімнаті! — Який сором! – ахнула пенсіонерка, зрозумівши, що до чого.
Дядько Льоня купив мамі машину, дядько Сашко оплатив ремонт, дядько Слава закрив мамин кредит, дядько Костя возив її мало не по всьому світу, – перераховував чоловік, – а, років за три після заміжжя, мама брала себе в руки, мирно й без скандалів розлучалась із черговим чоловіком і пускалася на пошуки наступного
Старший брат мого чоловіка поїхав із дому, щойно йому виповнилося 17 років. Вступив до інституту і більше ніколи не жив зі своєю мамою. Знімав квартиру, як би важко
Перед самим весіллям він викликав майбутню невістку на розмову. — Іро, скажу прямо: у нас дружна сім’я, майже громада. Ми допомагаємо одне одному, зокрема грошима. Якщо ти хочеш увійти в сім’ю, ти теж повинна будеш допомагати, ухилятися не можна
Іра відкрила онлайн-банк і не повірила очам: рахунок її майбутньої дитини спорожнів. — Дмитре, наші гроші зникли! Чоловік спокійно відповів: — Я віддав їх батькові, сім’я ж має
Ну що є у твого Євгена? Нічого! Де ви будете жити? На що ви будете жити? Він завжди буде просто рядовим працівником із шаленими мріями та ідеями в голові. Він стане мріяти, а ти гарячково думатимеш про те, де взяти гроші для того, щоб твої діти були ситі. Вічно будеш у драних трусах ходити й вигадувати, що купити: м’ясо чи собі щось, – навіювала тоді мама. – Подивися на Анатолія? Йому мати квартиру бабусі віддає, на роботу його батько прилаштував дуже вдало, машина є
— Погоджуся, спочатку в нас не дуже все заладналося в справах, точніше, в мого чоловіка не все одразу виходило, жили ми справді важко, – зізнається Лілія. – Але
Подруга Яни притягла в сумочці «свистнуту» в батька пляшку. Відчувши, що їм добре і більше поки що не треба, дівчатка, як шляхетні пані, вийшли на балкон, тримаючи в руках по стаканчику невинної Фанти. Почалися одкровення і взагалі полилося з дівчат усе те, у чому людина може зізнатися тільки напідпитку. Подруга зізнавалася Яні у своєму коханні до молодого вчителя фізкультури
Яні було соромно показуватися на очі новому сусідові, хоча особисто за нею ще не було жодної провини. Бідний хлопець… Її мама, жінка дуже емоційна та імпульсивна, у перший
— Ви заходьте до мене, хоч зрідка, — сказав він нам, коли ми познайомилися, — Чаю поп’ємо, у мене й настоянка є, малинова. Мій Коля закивав головою, мовляв, так, звичайно, обов’язково зайдемо
Раніше ми жили разом із моїми батьками у старому будинку в межах обласного міста. Півроку тому на його місці одна будівельна фірма вирішила збудувати багатоповерхівку і нам запропонували
Увечері прийшов батько, зібрав кошенят у полотняний мішок і, не зважаючи на жалібний крик Мурки та сльози Сергія, пішов на річку, а повернувся вже без кошенят…
— Хлопці, снідати! — Марина вже накрила на стіл і розливала по чашках каву. Сину — семирічному Дімці, в його улюблену кружку, розбавивши теплим молоком. Сергій, затягуючи на ходу краватку,

You cannot copy content of this page