Головна

Місяць: Серпень 2024

Це ведмежа, останній подарунок від мами подарунок, щоправда, один дядько кинув мого ведмедика в тітку Наташу і відірвав йому лапу. Досі не можу її знайти, але й без лапи я його дуже люблю
Життєві історії 0
Дівчинка сиділа в під’їзді на сходах і дивилася, як по шибці вікна стікають краплі дощу. В руках у неї був невеликий плюшевий ведмедик з однією відірваною лапою. Вона
Витираючи пил, раптом побачила, що вази, кришталевої вази, подарованої їй колись подругами на день народження (адже самій таку не купити!), єдиної цінності в будинку — немає. Вона завмерла. Виніс? Продав?
Життєві історії 0
Це історія сім’ї “неблагополучної”, як у нас прийнято називати. Мати виховує сина, одна, без чоловіка, розлучилася, коли синові і року не було. І от синові вже 14 років,
Баба Маша ніколи до “великого ринку” вздовж дороги не приходила, торгувала у себе біля будиночка, розклавши товар на столітньому табуреті
Життєві історії 0
Моя подруга з чоловіком кілька років тому збудували шикарний будинок. І попросила у подарунок на новосілля килимок. Ну, всі ж таки розуміють, про що це? Довга доріжка пов’язана
— А ти, правда, так хочеш заміж?Вона кілька секунд дивилася на мене відкривши рота і хотіла вже почати закочувати істерику, але тут я, перевіривши наявність паспорта в кишені, виявив його відсутність
Життєві історії 0
Тату, я заміж виходжу! — закричала з порога почервоніла від морозу і, напевно, від щастя Полінка, моя дочка. — Це за кого ж? За Дімку твого чи що? Так
Повернулася онука й Антоніна Петрівна, забувши про хустинку, відкрила в широкій усмішці рота, як це робила колись – вона завжди посміхалася широко і говорила так само, оголюючи зуби, не соромлячись своїх великих “кінських” зубів. Серед зубів у неї особливо виділялися передні, “кролячі”. Але ось Антоніна Петрівна посміхнулася в забутті й усі побачили, що передніх зубів у неї більше немає – вирвали
Життєві історії 0
Єгор не зрозумів спершу, чому мама прикриває рот хусточкою і посміхається якось скуто. Вона відступила боком від гостей, пропускаючи до квартири сім’ю сина. — Що з вами, Антоніно
Набралася сміливості, прийшла до них, – каже жінка, – ну й кажу невістці, мовляв, ось у тебе роками на вкладі гроші накопичуються, там напевно й на пару вирішення таких ситуацій буде. Чоловік колишній, напевно, хороші аліменти платив, із надбавками. Виручай нинішнього чоловіка, більше взяти ніде нам. Марина подивилася на Ольгу Іванівну з обуренням і нерозумінням, а потім запитала: — А навіщо Ви мої гроші рахуєте
Життєві історії 0
— Правду кажучи, всі ці роки вона майже не витрачала цих грошей, якщо й брала звідти, то зовсім небагато, – з гіркотою каже Ольга Іванівна, – вважай, збирала,
А тепер її поховали і всі розійшлися, роз’їхалися, і він залишився один. Двері до квартири зачинили, і він залишився на вулиці. Великий, старий сірий кіт сидів просто біля під’їзду, де він раніше жив зі своєю господинею
Життєві історії 0
Кіт сидів біля під’їзду. У цьому будинку він жив багато років разом зі своєю старою бабусею. Як вона його любила. Він був для неї центром Всесвіту. Усередині заторохтів
Я ось пам’ятаю, як ми з Оленкою моєю подружкою домагалися надприродного об’єму вій тим, що стригли в «брасматик» – так чомусь тоді називали звичну тепер туш у циліндрику – так ось, ми стригли туди синтетичну шубу моєї мами! Дрібно-дрібно, манікюрними ножицями
Життєві історії 0
Одного чудового дня в крамниці косметики, куди я забігла, клянуся, на хвилиночку, за бальзамом для губ – вічно їх гублю, до мене з професійним “підвиванням”, інакше це не
Раптом їй здалося, що з боку цвинтаря здійнялася легка біла куля, зависла в повітрі й полетіла до неї назустріч, поступово розчиняючись і гублячись у пізній вечірній темряві. Валя подумала, що їй привиділося, пояснила це нічними мареннями і пішла спати. Незабаром, коли Валя вже почала засинати, почувся легкий стукіт у вікно. Вона підняла голову з подушки
Життєві історії 0
Від того страшного дня, коли не стало чоловіка Валентини минуло сорок днів. Валя прокинулася засвітло і насамперед пом’янула кохану людину, яка так різко і несподівано її покинула. Вона
У вас абсолютно не здібна до науки дитина, – винесла свекруха вердикт, – у нас у рідні таких “дубових” зроду не було. Безграмотний, ледачій, неуважний, невихований. Я не відмовляюся займатися, але… ідіть і перевіряйтеся. До медиків. — І ми пішли, – каже Наталя, – і до невролога, і до психолога, і до психіатра. І скрізь одне й те саме: флегматичний, але абсолютно здоровий
Життєві історії 0
— Яка друга дитина? Про що ти говориш узагалі? Так, раніше хотіли, планували, навіть трикімнатну брали з розрахунком, щоб було дві дитячі ще, але вдруге ми просто не

You cannot copy content of this page