Головна

Автор: Selena

Народ дзижчав, торгувався, хтось на підвищених тонах, але все ж щось купували, потроху порожніли прилавки. Проходячи повз свого сусіда Єгоровича, раптом побачив із ним по сусідству біляву дівчину. Стояла вона в старенькому пальті й без шапки, переминаючись із ноги на ногу. Уже сильно похолодало, листопад настав і ось-ось піде перший сніг. Осінь йшла, і земля стала готуватися до холодної пори
Життєві історії 0
По суботах і неділях на базар села Привільне, крім місцевих жителів, приїхали з усіх довколишніх містечок і сіл прості люди. Везли на продаж усе, що можна продати: овочі
— Ой, Марино, привіт. – Оля схопила відро з помідорами, наївно припускаючи, що господиня ділянки ще не підходила до лазні, і понеслася до себе. За хвилину повернулася. — А ми думали, вас не буде на вихідних, ти ж казала, що на виставу йдете в суботу, ось ми й затопили вашу лазню. — Так, топіть, хто ж проти, Олю. Ви ж запитуєте… — А ти чого приїхала? — Та ось, знаєш же, що в нас урожай крадуть
Життєві історії 0
На дачу Марина цими вихідними і не збиралася. Але похапцем минулої неділі вона забула в будиночку книжку, а в книжці були квитки на виставу на завтра. Ось і
— Ти маєш право, донечко, ухвалити рішення сама, тобі через місяць вісімнадцять буде. Захочеш – залишиш дитину, захочеш … Мені сорок, я не планував, звісно, ставати дідусем так рано, – розсміявся батько, розводячи руками, – але все одно буду радий, підтримаю. Іринка посміхнулася куточками губ і покосилася на матір
Життєві історії 0
Вперше слово взяв батько. Зазвичай він мовчав, чекав, коли мати виснажиться докорами сама і всіх виснажить, і говорив своє спокійне «досить». Але сьогодні. Сьогодні він не дав дружині
— А ти не можеш зробити кілька банок без огірків і кабачків? А от мама такі не поважає, вона любить усе по-старому. І Танька, сестра, теж. Ти зроби побільше, щоб і на них теж вистачило. Все одно ж крутиш. — А ти вважаєш, що це так просто? – раптом сердитим голосом запитала Катерина, – ти хоч раз би спробував, що це за задоволення. Спочатку на дачі все літо стоїш, зігнувшись у три дуги, потім усе це додому перевозиш. Потім усе це миєш, обробляєш, банки готуєш, стерилізуєш, лечо вариш, розливаєш. А руки в мене тільки одні
Життєві історії 0
Повернувшись з роботи в п’ятницю, Борис зазирнув у кухню, де, як він вгадав за звуками, перебувала його дружина Катя. — О, знову банки! – зауважив Борис, – що
— Ну, Річарде, – сказав Борис, а пес нагострив вуха, почувши своє ім’я, і радісно завиляв хвостом. – Ось, тепер знаю, що ти – Річ, так мені сказав твій господар. А ось у мене до тебе послання від нього, – він розірвав пакет і дістав рушник. – Ось, Річ… Пес схопився і уткнувся носом у рушник. Скільки ж було в нього радості. Потім підійшов до Бориса і уткнувся йому в коліна, радісно скиглячи, мабуть дякував за звісточку від господаря. Адже він теж переживав
Життєві історії 0
Сніг упереміш із водою – рідка суміш, вона гидко хлюпала вод ногами в сирих досвітніх сутінках. Борис ішов на роботу цим раннім туманним ранком, було видно лише на
Розписали їх у сільраді, і всі гості прийшли в хату до батьків Матвія. Клавдія, коли переступила поріг хати й побачила накриті столи, навіть трохи була ошелешена. Усього було багато, а гості зраділи, коли побачили багато напоїв на столі. Господарі самі не пили і Матвій теж, але гості пили і веселилися, а мати Клавдії плакала від радості. Озиралася на всі боки й думала: — У який дім потрапила моя донька. На вікнах тюлеві фіранки, штори гарні, трюмо ледве не до стелі, меблі гарні, все гарно й добротно, Посуд гарний і дорогий
Життєві історії 0
Увійшовши до свого будинку з двору, Клавдія втомлено опустилася на диван у кімнаті, і як завжди подивилася на стіну, де в рамці висіла фотографія чоловіка Матвія. Їй скоро
— Вибачте, але чек не з нашого салону, це чек бару «Петта». Он він, через дорогу. А ваш молодий чоловік учора прийшов до мене перед закриттям і слізно просив подарувати йому який-небудь букет, на колінах повзав. Він сказав, що його обікрали, а у вас учора було торжество і вирішується його доля. Усе, що я змогла – це віддати букет, який планувала розібрати і викинути. У борг ми не даємо. Тож
Життєві історії 0
Ірина допомагала клієнтові у виборі квітів, як нервово дзенькнув дзвіночок, двері напружилися на пружині й ніяк не поверталися на місце. Іра вибачилася і вийшла з холодильного відділення. У
Олексій підняв очі від тарілки з варениками й уважно подивився на дружину. — Я слухаю. — Я подумала… можливо, ми зможемо здати одну з кімнат? Адже у нас трикімнатна квартира, і кімната Іллі пустує, – Марина говорила про сина, який навчався в іншому місті
Життєві історії 0
Марина прокинулася від будильника. Тьмяне світло осіннього ранку пробивалося крізь фіранки. Олексій, чоловік Марини, вже давно пішов на роботу, залишивши на столі записку: «Доброго ранку! Кава на плиті.
Увечері, коли двір вщух, з під’їзду крадькома вийшли двоє. Іллівна – стояти на варті, поки Валера звершує добру справу, а Зайцев – трясучись, як хвіст, але з ручною пилкою напереваги. Зашуршали в бузку, примірялися… — Ось тут пиляй! – веліла Іллівна. – Ця гілка найбільше мені заважає, з неї й почнемо
Життєві історії 0
Бабця Іллівна вирішила вирубати бузок. Жила бабця на першому поверсі, й у бузок “встромлялася” поглядом, коли хотіла подивитися, хто там входить у під’їзд або виходить із нього. Пізньої
Насолодившись увагою дівчат, і ще раз обізвавши тітку дурепою, Мишко піднявся і побрів до виходу. Забуті ним на підлозі хліб і макарони, турботливий персонал продуктового магазину, сунув йому в руку безкоштовно, як компенсацію. А противна тітка з носом як у орла, тихо йшла позаду, покашлювала винувато, переживаючи за здоров’я незнайомця. У голові шуміло і навіть клацало, але він не поспішав додому, йому після неприємного інциденту захотілося хоч трохи розвіятися
Життєві історії 0
— Куди йдеш, дурень, не бачиш, чи що? Висока, великоноса тітка з візком, промчала повз Мишка, і проїхала колесами по нових черевиках, притиснувши до стелажа з продуктами. І

You cannot copy content of this page